Чекання з солдата з війни

Світлина від Світлани Доманчук.

Військовий капелан Kushnirhuk Anatoliy з Бучі:

«Ми вивчали досвід країн, які приймали участь у воєнних кампаніях, що там траплялося із сім’ями. Статистика приголомшує, чим швидше ми почнемо працювати з родинами, допомагати їм налагоджувати комунікацію, тим менше в нас буде суїцидів, розлучень і покинутих дітей.
Я бачив на війні чоловіка, якому постійно дружина телефонувала із претензіями, примітивними побутовими питаннями. І знаєте, вона його довела до такого стану, що він застрелився».

Перша порада – телефонувати якнайменше. Причина очевидна – це небезпечно для бійців. Не варто через свою потребу зменшення тривоги наражати близьких людей на смертельну небезпеку. Краще домовитись заздалегідь, в який день тижня зідзвонюватись.

Говорити треба про добрі речі: що ми тебе чекаємо, що город скопаний, донька передає вітання, а син пишається тобою.
Робити акцент на тому, що все добре, ми тебе чекаємо і любимо. Якщо вояк не буде впевнений, що вдома все добре — він не зможе ефективно виконувати бойові завдання.
У жодному разі не варто робити істерик, недовіряти чи вимагати сказати «всю» правду.

Багато хто з рідних солдата нерідко виявляється на межі відчаю. Для них вкрай важлива присутність поруч людини, яка морально сильніша і здатна контролювати емоції. Близьким солдата необхідно дати зрозуміти, що поруч є хтось, хто може підтримати і допомогти.

Поки боєць знаходиться в зоні АТО, не варто розповідати йому про свої страхи і тривоги, плакати в трубку. Людина, яка знаходиться в зоні бойових дій, живе на межі своїх можливостей. Якщо у бійця не буде впевненості, що удома все добре, він не зможе ефективно виконувати бойові завдання. Йому треба дати зрозуміти, що домашні чекають його швидкого повернення, за нього переживають, його люблять, і знають, що він повернеться живій, здоровий і з перемогою.

Погано, коли дружина починає дзвонити йому на передову, влаштовує істерики, вимагає, щоб він повернувся, шантажує. Це говорить про те, що у дружини цього бійця слабкі власні ресурси, вона не може його підтримати, тому що не знаходить підтримки у своєї мами, подруг, вона сама потребує допомоги. Такі дзвінки погано впливають на солдат і відволікають від турбот про власну безпеку, у них душа не на місці. Часто бійці просять знайомих волонтерів організувати моральну підтримку для своїх дружин.

На війні неможливо бути хорошим чоловіком і батьком… Коли воїн перебуває в АТО, переживає дуже сильні почуття – страх, розгубленість, душевний біль, яких ніколи не зазнавав у повсякденному житті. Це дуже потужне випробування для психіки й усього організму.

Щоб зберегти життя, реакції пригальмовуються і спрацьовує механізм самозахисту. Почуття знижуються, спадає їхня інтенсивність. Воїни вже не відчувають так сильно ні болю, ні страху, ні кохання, ні радості. Бо для того, щоб вижити в цій ситуації, організму потрібно заблокуватися.
Важливо розуміти, що, коли чоловік йде воювати, в цей період він не може бути хорошим чоловіком і батьком. Його треба просто терпляче чекати, як в усі віки було. Дружина чекала, а чоловік воював. Для багатьох жінок таке очікування дається важко і хворобливо, особливо якщо в досвіді сім’ї нічого подібного не було. Але треба постаратися знайти власні ресурси і не спиратися в цій ситуації на чоловіка.

(мікс з нету)