Майбутню професію успадкувала від діда та батька

5446_p_10_img_0001

Донька офіцера, учасника бойових дій у зоні АТО продовжила родинну традицію

Є професія, яка існуватиме доти, поки існує людство. Ця професія — захисник Батьківщини. Нині кількість охочих пов’язати своє життя з цією важкою та водночас почесною справою постійно зростає. Бойові дії на Сході України не лише не знизили рейтинг військових спеціальностей серед молоді, а й збільшили попит на військову освіту.

Рік тому курсант першого курсу факультету підготовки спеціалістів ракетно-артилерійського озброєння Військової академії в Одесі Анастасія Бугайчук зробила свій вибір.
Continue reading

«Ніколи не стояв за спинами інших» (Антон Грицай (позивний «Сіф»)

eWlJIwFyoTM
Неоголошена війна триває. Майже щодня ми отримуємо звістки про поранення та загибель наших захисників. Ворог використовує міномети 120 та 82 калібрів, гранатомети, кулемети та стрілецьку зброю, примушуючи українських вояків завдавати удару у відповідь. Нас є кому захищати. Ми ж мусимо пам’ятати про тих, хто залишився на війні назавжди. Сьогодні розповідаємо про десятьох бійців із м. Баранівка і Баранівського району Житомирської області та полтавця Антона Грицая з полку «Азов», які загинули молодими і повними сил.
Continue reading

Позивний «Морган»: Ми тримали оборону на «Зеніті»

ssdds.jpg.pagespeed.ce.4x5Noo2FEl

«Морган» – підполковник Збройних Сил України, лише донедавна офіцер Повітряних Сил, а нині вже Сухопутних військ. Відважний чоловік з серйозними синіми очима та пронизливим поглядом – підполковник Дмитро Морганюк, командир посту «Глаза», що на «Зеніті», позиції поблизу Донецька. Морган не раз був в зоні проведення бойових дій. Йому, офіцеру Повітряних Сил, навіть доводилося диверсійні вилазки очолювати, але про це – згодом.
Continue reading

“…Я той самий солдат, що останнім бачив вашого Сашка живим”

12938133_264367927234826_2158530731551023771_n

За рік після загибелі Олександра Єрощенка до його матері зателефонував військовий, який був поруч з її сином в останньому бою.
Для Наталії Іванівни цей дзвінок насправді був довгоочікуваним.
Continue reading

Підполковник медичної служби Денис Закусілов

12920522_264368260568126_4904925384540225804_n

…Обстріл почався зненацька. Кілька мін відразу «накрили» відділення сержанта Миколи Трасковецького. Осколки перебили кістки лівої ноги, артерію, через що він почав стікати кров’ю. Попри обстріл, бійці все ж доставили його до медичного пункту. – Врятуйте ногу, в мене ж двійко дітей, – шепотів Микола, перебуваючи в напівпритомному стані. – Благаю вас!..
Continue reading

Розвідник «Лютий»

12-5

Розвідник «Лютий»: «Якби ми доповідали про все, що робили на війні – хрін би ми щось зробили»

«Розвідку 25-ки в полон не брати» – горлали по раціях російські кадрові офіцери під Дебальцевим. А він робив затяжку із останньої сигарети без фільтра, яка призначалась ще для п’ятьох солдат, і міркував, як краще відстрілюватись однією рукою.
Continue reading

«Ми займали висоти під вогнем ворожих танків»

1-5-630x421

На початку 2015-го року в районі Донецького аеропорту розгорілися жорстокі бої, які не припинялися ні вдень, ні вночі. Застосовуючи маневр і підтримку артилерії, наші підрозділи завдавали ворогу значних втрат, проте бойовики вводили в бій нові сотні «гарматного м’яса». Підрозділи Збройних Сил виснажувалися в цій «м’ясорубці». Тоді, у відповідь на масовані атаки терористів, керівництво антитерористичної операції почало перекидати під Донецьк резерви. Одним з них стали десантники 13-го окремого аеромобільного батальйону. Про героїзм своїх бойових побратимів розповів майор Петро Маснюк, який був безпосереднім учасником згаданих подій.
Continue reading

Снайпер “Сандора”: “То, что происходило в Донецком аэропорту, снится до сих пор”

24158328

“Сандора” известен по календарю со снайперами, который издали волонтеры из “Народного тыла”. Ему 24 года. Родом из Кировоградской области.
Continue reading

Лишившись пальцев на руке, наш земляк продолжает служить снайпером в зоне АТО

IMG_7970-1024x683

Руслан с позывным «Вжик», наш земляк из Подгородного — сейчас боец 58-й бригады. Ушел в действующую армию год назад по мобилизации, в марте 2014-го. Кстати, попасть на фронт для него оказалось делом не очень легким.
— В мирной жизни я частный предприниматель, — рассказывает Руслан. — Занимался ремонтом мобильных телефонов, бытовой техники. Было время — работал таксистом. Есть и хобби — татуировка. То есть было, пока не получил ранение.
Continue reading