Міфи про втрату

Коли ми втрачаємо близьку людину, то відчуваємо найважчий і найсильніший біль… І багато хто з нас не знає як допомогти, що робити, як пережити. І будемо відвертими – нас цьому не вчили…
І ми зовсім не знаємо, як поводитись з іншими. Тому виникають міфи про втрату, які не мають з реальністю нічого спільного.
 
Міф перший.
Є чіткі стадії горювання – відмова повірити у те, що трапилось, злість, торг з долею, депресія, прийняття.

Continue reading

Вуглинка пам’яті про Героїв своєї країни…

Зупиніться, люди, він загинув. Відкиньте справи, він був молодим, і йому вже не виповниться 24 роки. Помовчіть трохи, це його життя забрала промзона. Запаліть у вікні свічку, коли стемніє, запаліть її у своїх затишних та теплих оселях, зробіть це в пам’ять про нього та інших захисників України, які вчора один за одним падали на сніг під несамовите виття війни.

Андрій Олександрович Кизило (позивний Орел) народився 02.05.1993 року у місті Умань Черкаської області.

Навчався в місцевій гімназії №2, закінчивши 9 класів, вступив до військового ліцею імені Богуна у Києві, після якого вступив до закладу своєї мрії – до Львівської академії сухопутніх військ імені Петра Сагайдачного.
Continue reading

м. Київ. Запрошення родини героя АТО на день пам’яті для його побратимів

Nino Damenia

м. Київ

У житті бувають ситуації, коли залишається лише світла пам’ять про неймовірних людей. Евген Харченко, позивний “Ред”. Рішучий та вольовий юнак не зміг лишитися осторонь, коли його Батьківщині знадобився захист. Попри вмовляння родини, одним із перших приєднався до добровольчого руху.

Служив розвідником у батальйоні “Донбас”. Артемівськ, Попасна, Первомайськ – навіть у найгарячіших точках та безвихідних ситуаціях йому завжди таланило.
Continue reading

Память о войне жива, пока кто то плачет в маленькой комнате в центре зимнего миллионного города….

… а она стоит. Даже с ноги на ногу не переминается. Просто стоит. Рядышком, полуметра нет. И плачет. Абсолютно беззвучно. Капельки вытекают из рано постаревших глаз и скатываются к уголкам рано постаревших губ.
Звучный голос военного капеллана странно гармонирует с молчанием в комнате.
Сотни портретов. Какие то личные вещи. Женщины, женщины вокруг, несколько притихших детей. И я, стою в неудобно-жаркой куртке, держу садящийся телефон в руке. Телефон дрожит. Я… я, получается, тоже.
Соберись, бля. Соберись и стой ровно.
Continue reading

Присвячується вдовам України

Стоять заплакані сади,
Скидають листя на руїни.
Він залишився молодим,
Солдат із мирної країни.

Застиглим поглядом крізь сад,
Мов білий птах до неба лине,
Душею світлою солдат,
Такої мирної країни.

Не наче чорна квітка польова,
Опалена жорстокими руками.
Звикає жити молода вдова,
Самотня жінка, і самотня мати.
Continue reading

Щоб ми всі розуміли, яку ціну наші Воїни віддали за добробут всіх нас…

vqc9arhif-w

Щоб ми всі розуміли, яку ціну наші Воїни віддали за добробут всіх нас…
Багато з них вже ніколи не повернуться до родин, Вічна Пам”ять ім та низький Уклін їхнім Матерям.

Кожен з нас повинен розуміти що боротьба не скінчена, поки жива хоч одна та падла, яка проляла кров патріотів, та Українців. Та ті хто на крові Українського народу та захисників України збагачує свої статки. Цього пробачати Неможна Ніколи. Тільки помста.

На Фото – Боєць 80-тої аеромобільної бригади Іван Витишин, який загинув в бою за Донецький аеропорт , стиснувши в руці фото своїх дітей….

Как вести себя с человеком, у которого умер родственник?

6eTiRqAlJ04

Смерть родного и любимого человека – это всегда шок, боль и стресс. Всегда ли мы ведем себя адекватно с тем, кого постигла утрата? И как построить общение с человеком, у которого умер родственник? Советует психолог.

Когда у нашего коллеги, знакомого или друга умирает близкий ему человек, мы часто суетимся, говорим невпопад или вовсе молчим, не зная, как реагировать. Наша реакция на смерть – это не выражение сострадания к тому, кого постигла утрата, а отображение нашего собственного отношения к смерти, утверждает психолог Леся Ковальчук. Мы мысленно примеряем на себя ситуацию потери близкого, и, естественно, это вызывает страх, смущение или грусть. Если вы не находите в себе сил подойти к тому, у кого умер родственник, и как-то выразить свое сочувствие, разберитесь, что происходит с вами.

Смерть близкого: как пережить горе?

qIxlrR9YKog
Мы редко задумываемся об этом. Мы гоним от себя мысли о том, что наши близкие, увы, не вечны. Мы отмахиваемся от предчувствий – до тех пор, пока напрямую не сталкиваемся с потерей родного человека. Как пережить горе, которое, казалось бы, пережить невозможно? Текст Елены Еловиковой

Continue reading