З війни не повертається ніхто... Ніколи...
Віталій Корун
З війни не повертається ніхто... Ніколи...
Назад матері отримують лише жалюгідну подобу свого сина - агресивну
звірюку. Дружини бачать поруч з собою істот злих на весь світ і які не вірять
ні в що, крім смерті. Вчорашній солдат більше не належить ні батькам, ні
рідним. Він належать їй... він належать війні, з якої повернулося лише тіло чи
його залишки...
Душа залишилася там, з нею, з війною...
Але тіло все ж повернулося. І війна відмирає в ньому поступово,
пластами - шматок за шматком... Повільно, дуже повільно вчорашній солдат
перетворюється з бездушного манекена з порожніми очима і випаленою душею в
якусь подобу людини. Спадає нестерпна нервова напруга, згасає агресія,
проходить ненависть... Найдовше тримається страх - тваринний страх смерті, але
з часом проходить і він...
Він починає вчитися жити в цьому світі заново...
Вчитися ходити, не дивлячись під ноги, вчитися наступати на
колодязні люки і стояти на відкритому просторі в повний зріст. Купувати їжу,
говорити по телефону і спати на ліжку. Вчитися не дивуватися гарячій воді в
кранах, електриці і теплу в батареях, чи не здригатися від гучних звуків...
Він починає жити...
Спочатку - тому що так вже вийшло і він залишився в живих... Не
відчуваючи від життя ніякої радості і розглядаючи її як бонус, який по дурості
долі випав на його долю...
Але потім він втягується в життя... Йому стає цікава ця гра, яка не
насправді... Він видає з себе повноправного члена цього суспільства. Маска
нормальної людини приросла успішно, і організм більше не відторгає її... І оточуючі
вірять, що він такий же, як і всі... Але його справжнього обличчя не знає
ніхто...
Ніхто не знає, що він більше не людина. Люди ходять навколо нього,
сміються, ковзають по ньому очима і сприймають за свого... Правду більше він не
говорить нікому. Людині не воювавшій - не пояснити війну, точно так же, як
сліпому не пояснити відчуття зеленого, а чоловікові не дано зрозуміти, що
значить виносити і народити дитину.
Але весь час він чекає...
Чого? Не знає і сам...
Він не може повірити, що це закінчилося просто так, без всяких
наслідків... Напевно, він чекає, коли йому пояснять... Чекає, що хтось підійде
до нього і скаже: «Брат, я знаю, де ти був. Я знаю, що таке війна.Я знаю,
навіщо ти воював». Це дуже важливо - знати навіщо... Навіщо загинули війною
подаровані брати? Навіщо вбивали людей? Але ніхто не розповідає... І тоді він,
вчорашній солдат - починає розповідати сам...
Бере ручку, папір і виводить першу фразу...
Починає писати... Він ще не знає, що це буде - розповідь, вірш або
пісня... Рядки йдуть важко, кожна буква рве тіло, немов йде зі свища осколок.
Він фізично відчуває цей біль, це сама війна виходить з нього і лягає на папір.
Його б'є, трясе так, що не бачить букв, і він більше не тут - він знову там, і
знову смерть править усім, а кімната наповнюється пошепки, криками і страхом,
кричать поранені і горять живі люди, і паскудний свист міни наздоганяє його
розпластану спину... І ось вже "двухсоті" встають зі своїх могил, і
їх багато, дуже багато; тут всі хто був дорогий йому в тому житті, але
загинув...
Вони схиляються до нього, і їх шепіт заповнює кімнату: «Давай...
Давай, братка, розкажи їм, як ми горіли в бехах! Розкажи, як ми плакали на
оточених блокпостах! Розкажи, як смикаються хлоп'ячі тіла, коли в них потрапляє
куля. Розкажи їм! Ти вижив тільки тому, що загинули ми - ти нам винен! Розкажи
всім! Вони повинні знати! Ніхто не помре, поки не дізнається, що таке
війна!»...
І рядки з кров'ю йдуть один за одним, і горілка глушиться літрами, а
смерть і божевілля сидять з ним в обнімку, і штовхають у бік, і підправляють
ручку... І ось він вже - вчорашній учасник АТО, контужений, прострелений,
заштопаний чи зібраний по частинах, напівбожевільний і отупілий - пише і
пише... І скиглить від безсилля і туги, а сльози течуть по його обличчю і
застряють в щетині... І він розуміє, що з війни не треба було повертатися...
Оригінал від “Вінні”
Джерело: facebook
___________________________________________
Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ
Позначки: адаптація після війни
На цю ж тему
4.08.2021 Війна змінює життя - інтерв'ю з волонтеркою Тетяною Фреїшин, дружиною військовослужбовця
4.08.2021 Подбай про себе – франківський Карітас розпочинає реабілітацію для ветеранів та ветеранок АТО / ООС
5.03.2021 9 порад для простішого повернення з війни в сім’ю
20.10.2020 Я точно впевнений, що не даремно воював...
18.10.2020 Як допомогти військовому повернутися з війни додому
Пошук
Останні дописи
Додати інформацію
Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.