18.12.2017
183

Якщо рай існує, то він пахне кров'ю... (Волонтер 200)


Якщо рай існує, то він пахне кров'ю.

І наші солдати, якими він наповнений, наші згорілі заживо у коробочках, закатовані та розстріляні у полоні, посічені осколками 120-міліметровок та Градів, вбиті кулями снайперів та чергами великокаліберних кулеметів, наші солдати стоять та дивляться униз, на сектор війни, у якому продовжує виблискувати вогонь розривів та здійматися від вибухових хвиль земля.

Хлопці у закривавлених бинтах та вкритій червоними плямами формі. Хлопці з брудними обличчями та чистими душами. Хлопці з простріленими серцями та вцілілою совістю.

Він один із них. Він серед тих, завдяки кому ми не знаємо, яким він є, той рай.

Павло Володимирович Корнелюк народився 22.05.1988 року у Вінниці.

Закінчивши 9 класів Вінницької школи №29, вступив до Вінницького технічного коледжу, здобувши там фах "технік - конструктор" за спеціальностю "Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв".

По тому його призвали на строкову, а по її закінченню він вступив до Національної Академії внутрішніх справ у Києві, яку закінчив 2012 року. Працював у Мурованокуриловецькому райвідділку УМВС України у Вінницькій області.

Одним з найбільших захоплень хлопця була історія та все, що з нею пов'язане. Він ретельно вивчав історичні події, особиво періоди війн, не читав, а просто швидкими ковтками пив історичну літературу.

Весела та неконфліктна людина, яка з усіма могла знайти спільну мову, Павло мріяв про щасливу сім'ю та про те, щоб його донечка мала яскраве та спокійне майбутнє, ніколи не знаючи, що таке війна.

Але йому самому випала доля на цій війні побувати, і там, де дружба між побратимами зовсім не схожа на звичайну дружбу, а є чимось набагато серйознішим та відповідальнішим, він дуже пишався своїми бойовими друзями, пишався справжньою чоловічою дружбою, у якій не було місця для зрад та ударів у спину від тих, чиї спини прикриваєш ти.

У березні цього року перебував на Яворівському полігоні, а 14.07.2017-го підписав із ЗСУ контракт. Після навчань на полігоні в Олешківських Пісках, у вересні цього року Павло Володимирович вирушив на війну.

Солдат, розвідник - кулеметник 131-го окремого розвідувального батальйону.

Загинув 13 грудня у зоні відповідальності окремого тактичного угруповування "Донецьк" внаслідок кульового поранення, завданого ворожим снайпером. Рана була смертельною, і Павло помер у військовому шпиталі одного з фронтових міст.

Похований сьогодні, 16 грудня, на Алеї Слави у Вінниці. У нього залишились батьки, брат, дружина та донька.

Якщо рай існує, то він має смак неба.

І стоять у ньому полеглі наші солдати, обіймаючи новеньких, душі яких відлетіли з окопів та бліндажів, зі спостережних пунктів та замінованих полів, з вогневих позицій та місць запеклих боїв, з реанімобілів та операційних відділень.

І новенькі теж приєднуються до інших та починають уважно спостерігати за всім, що відбувається там, де залишились їх побратими, батьки, дружини та діти.

Дивляться униз із раю на небі солдати, які до останнього подиху вберігали нас від пекла на землі.

 Ян Осока 

Джерело: facebook

___________________________________________

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

Більше корисної інформації ви знайдете в одноіменній групі в мережі facebook 
Також вподобайте сторінку «Життя після АТО» - https://www.facebook.com/LifeAfterAto/

Залиште відгук про сайт "Життя після АТО", пройшовши за посиланням:

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції адміністратора сайту.

Позначки: світла пам'ять

Ми в мережі facebook

Пошук

Додати інформацію

Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.

Допомогти проекту

Хочете допомогти проекту? На цій сторінці ви знайдете інформацію, як це зробити.