21.12.2017
220

Птахи з ароматом свободи, солдати невтомних сердець... Віктор Ігорович Зельманович (позивний "Зєля")


Птахи з ароматом свободи, солдати невтомних сердець. Вони першими зустріли війну, вони останніми з неї підуть.

Про них мовчать у штабах, їх не рахують у щоденних зведеннях загиблих, але вони виконують ту саму справу, що й наша регулярна армія. Їх кров така сама червона, як у інших наших захисників.

Він був одним з тих самих птахів. Він був добровольцем. Віктор Ігорович Зельманович (позивний Зєля) народився 03.10.1992 року у селищі міського типу Доманівка Миколаївської області.

Хлопець ще з малих років відчув, яким важким є життя у селі, коли треба працювати та працювати, з самого рання та до пізнього вечора. Незважаючи на це, він ніколи не скаржився й сумлінно намагався виконувати свої обов'язки.

Навчаючись у Доманівській школі №1, завжди тягнувся до знань, всмоктуючи у себе усе нове та незвичне, але іноді обставини бувають проти нас, тому після 10 класу Віктору довелось не продовжувати освіту, а йти працювати. Разом із батьком він працював трактористом в агрофірмі "Нібулон".

Зовсім молодий ще хлопчик, тільки після школи, якому випала важка доля не ходити по клубах, а керувати трактором по великих, від обрію до обрію, полях. Але життя, насичене важкою працею, і є справжнім життям, тому він робив свою роботу старанно, постійно підвищуючи свій рівень майстерності.

Робота була його подальшою освітою, і він отримав у ній червоний диплом.

Доброволець 18-ї окремої тактичної групи «Волинь» Української Добровольчої Армії.

25.03.2017 року він вперше прибув на позиції підрозділу біля Мар’їнки.

30 серпня під час нападу ворожої ДРГ на групу наших бійців, на очах Віктора Ігоровича загинув друг Зона, його бойовим побратим, а сам Зєля отримав осколкові поранення, після чого був відправлений до Миколаєва, переніс операцію по видаленню осколків. Пробувши вдома місяць, повернувся до своїх хлопців.

Побратими та волонтери "Госпітальєрів" згадують його, як "чудо в пір'ях", веселим, але й водночас спокійним хлопцем, який любив заварну каву. Надійність та уважність - дві риси, які були притаманні Віктору.

Загинув 10 грудня у Донецькій області внаслідок підриву на фугасі під час виконання бойового завдання. Разом із ним загинув його побратим та близький товариш Олександр Зубченко (друг Запал).

Похований 13 грудня у рідному селі. У нього залишилися батьки та сестра.

Пам'ять наша - не офіційні папірці, серця наші - не перелік сухих зведень, тому ми пам'ятаємо та не забудемо ніколи жодного з тих, хто поліг за нашу землю.

І поруч із загиблими з офіційних підрозділів наших Збройних Сил глибокими шрамами будуть закарбовані імена тих, хто поклав голову, перебуваючи серед лав тих гордих птахів, які за покликом серця вступили у бій.

Імена добровольців, у яких під віями коливалось небо України.

Ян Осока (Волонтер 200)


Опубліковано в категоріях: НОВИНИ

Позначки: світла пам'ять

На цю ж тему

17.06.2018 Увага! Вакансії охоронців для учасників АТО ("Morgan security group")

16.06.2018 «Достатньо складно відновити бізнес самотужки після 4 років війни...». Ветеран АТО, дизайнер інтер’єру, Андрій Сидоренко

15.06.2018 «Один рік війни – це 10-15 років розмінування…» Ветерани АТО створили першу українську компанію по гуманітарному розмінуванню («Demining Team from Ukraine»)

15.06.2018 Після втрати єдиного сина в АТО 48-річна українка народила трійню

12.06.2018 Роз'яснення щодо безоплатного ЗУБОпротезування учасників АТО

Ми в мережі facebook

Пошук

Додати інформацію

Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.

Допомогти проекту

Хочете допомогти проекту? На цій сторінці ви знайдете інформацію, як це зробити.