3.04.2018
594

«Фронтові» реакції в мирному житті не працюють


Від жовтня 2014 року у Вінницькому обласному клінічному госпіталі ветеранів війни фізичну,  медичну та психологічну реабілітацію пройшли понад 2000 учасників бойових дій. Саме цей заклад  є головним координатором роботи в обласному центрі та області з організації надання медичної допомоги, проведення відновного лікування та реабілітаційних заходів

Заспокійлива музика, заворожливе мерехтіння вогника аромалампи, запах лаванди і голос, що заповнює кімнату, поступово забираючи всі страхи та створюючи дивне відчуття спокою… І це — не кадр з американської кінострічки про відвідини суперового психотерапевта. Так щодня на сеансах із психологічної корекції зустрічає своїх пацієнтів, більшість з яких — ветерани АТО, Наталія Рибчинська, лікар-психотерапевт госпіталю ветеранів війни.

— На групових сеансах я вчу хлопців розслаблятися, — розповідає фахівець. — Показую, як правильно дихати, і розповідаю, для чого це потрібно. Після дихальних вправ вони заплющують очі і слухають мене. Я ж описую, що має відчувати на рівні тіла людина, яка спокійно відпочиває. Мої пацієнти порівнюють ці відчуття зі своїми. Десь ближче до кінця сеансу, коли всі вже повністю розслаблені, пропоную уявити літню ніч, багаття, зоряне небо над головою. Якщо звернутися до образів, тут вогонь, з одного боку, надає життєву силу, а з другого — в ньому можна спалити проблеми, тривоги, страхи. Багато пацієнтів розповідають, що навіть коли під час сеансу з’являються негативні відчуття, то до завершення вони зникають. Десь за 10 таких сеансів намагаюся навчити хлопців методам саморегуляції. Адже невідомо, коли наступного разу хтось із них звернеться до психолога чи навіть соціального працівника, а привести себе в норму треба вміти завжди без сторонньою допомоги.

Наталія Олексіївна констатує, що за останні два роки в пацієнтів госпіталю зникає недовіра до психологів. Якщо раніше чоловіки приходили зі словами: «Не потрібна мені ваша допомога, поставте мені тут позначку, що я у вас був, та я піду», то зараз дедалі частіше звертаються із проханням про допомогу.

— Демобілізовані чоловіки вже навчилися розуміти, що коли їм хочеться комусь натовкти пику лише за те, що хтось заблокував виїзд їхнього авто, це — проблема. Але її можна вирішити, звернувшись до фахівця. Я їм пояснюю, що «фронтові» реакції, коли треба діяти швидко, щоб вижити, в мирному житті не діють. І моє завдання — створити такі умови, щоб хлопці змогли розкритися, опрацювати свій досвід війни та дійти загального висновку — так, це зі мною було, але воно мене не зламало, а зробило сильнішим, досвідченішим, воно залишилося в минулому. Атовцям дуже важко, тому що ті переживання, які були на війні, не були «перетравлені» свідомістю і не були до кінця пережиті. Вони ніби заморозилися в пам’яті. А у мирному житті вони розмерзаються, і людина ніби продовжує жити в тій страшній ситуації. І це неймовірно болісно. Ви знаєте, я ніколи в житті не бачила стільки чоловічих сліз, як за останні два роки. Але намагаюсь до них донести, що набутий на війні досвід здатний зробити їх сильнішими за тих людей, у котрих такого досвіду немає.

Широко застосовує у своїй практиці Наталія Олексіївна і сімейну психотерапію. Адже не секрет, що дуже багато подружжів розлучаються, чимало — на межі розриву стосунків. У таких випадках лікарка проводить із чоловіками індивідуальні консультації. Запрошує і дружин, яким розповідає, що таке ПТСР, чому не варто спонукати чоловіків «взяти себе в руки», а краще підставити плече допомоги у складний період і зрозуміти, що чоловік з війни повернувся геть іншим. Але коли він стає зовсім іншим — це не означає, що гіршим.

— Був у моїй практиці такий випадок. Один із пацієнтів розповів, як ще за п’ять років до антитерористичної операції він розлучився із дружиною, вони майже припинили спілкуватися, хоч і мають спільну дитину. У районі проведення АТО чоловік отримав серйозне поранення, а коли отямився в госпіталі, то побачив колишню дружину, яка сиділа біля нього. Після того вони зійшлися, зараз у подружжя все гаразд. Цьому чоловікові війна допомогла переосмислити свої дії і зрозуміти, що було не так у стосунках.

Проте лише психологічна реабілітація без лікування соматичних захворювань не дає ефективного результату. Кожен боєць потребує комплексної медичної, фізичної, психологічної реабілітації мультидисциплінарної команди. І така реабілітація ефективно проводиться у Вінницькому госпіталі ветеранів війни.

— До нас потрапити дуже легко, — говорить начальник госпіталю ветеранів війни Валерій Бабійчук. — Демобілізованим потрібно лише звернутися до сімейного лікаря та взяти в нього направлення. Також у нас працює «єдине вікно», куди учасник антитерористичної операції може звернутися безпосередньо, навіть без направлення. Із собою потрібно мати посвідчення УБД. Але, щоб уникнути непорозумінь, треба, аби пацієнт був внесений до загальнообласної бази даних учасників АТО. Вона формується на підставі відомостей із військкоматів, лікарень за місцем проживання чи районних соціальних служб.

Олександр, демобілізований солдат батальйону «Айдар», саме так і вчинив: звернувся до сімейного лікаря у містечку Немирів, що на Вінниччині. Ще у 2014-му, перебуваючи в районі проведення антитерористичної операції, він мав гостру пневмонію. Хворобу, звісно, вилікували, але відтоді хлопець часто хворіє на бронхіт. Лікар направив його у госпіталь.

— Мені призначили баротерапію, ароматерапію, масаж. Тут і чотириразове харчування, і ванни, і розслаблюючі процедури… Нас, як малих дітей, доглядають, — каже Олександр. — Усі послуги і медикаменти безкоштовні. Відвідую також тренажерний зал: тут є і шведські стінки, і бігові доріжки. Навіть є рибки гарра руфа, які знімають стрес і стабілізують тиск. Але я на цю процедуру пішов лише раз, не сподобалося чомусь.

Функціонують у Вінницькому госпіталі ветеранів війни хірургічне та офтальмологічне відділення, стоматологічна служба. У комплексі з терапевтичним лікуванням проводяться фізіотерапевтичні процедури. Серед них — електро- та світлолікування, лазеротерапія, магнітотерапія, масаж, баротерапія, кріосауна, грязелікування, сухі вуглекислі ванни, SPA-капсула (душ Віши, сауна, фото- та ароматерапія), а також процедури водолікування, зокрема циркулярний душ, душ Шарко, підводне витягування хребта, гідромасаж і багато іншого.

— Ми повинні розуміти, що з кожним роком у хлопців, які перебували в районі проведення АТО, хронічні хвороби лише загострюватимуться, — пояснює начальник госпіталю Валерій Бабійчук. — Так, якщо порівняти 2016 і 2017 роки, бачимо, що практично вдвічі зросла кількість пацієнтів із хронічними хворобами печінки (із 3,5 до 7,1%), сечостатевої системи (із 15,6 до 33,8%) та гіпертонічною хворобою (із 16,2 до 31,4%). Наслідки проживання в бліндажах, нерегулярного харчування, що було на початку воєнних дій, стресових ситуацій не зникнуть безслідно. Наші фахівці роблять усе можливе, щоб запобігти розвитку наявних захворювань.

Оксана УРЕТІЙ

Джерело: Народна Армія

___________________________________________

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції адміністратора сайту.

Більше інформації - в групі "Життя після АТО (все для наших захисників)"

Слідкуйте за новинами на сторінці "AimWords. Копірайтинг"

Дякуємо нашим Воїнам за захист!
Бажаємо успіхів і всіляких гараздів!



Опубліковано в категоріях: Комунікація після АТО | Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ | "Спецефекти" після війни

Позначки: адаптація після війни | комунікація після АТО | психологічна допомога | відпочинок | натхнення

На цю ж тему

15.08.2018 Точка, в якій перетинаються війна і футбол

15.08.2018 Як ветеран АТО створив власну IT-компанію

12.08.2018 "Вбий війну в собі, інакще вона вб'є тебе!" Капелан Дмитро Поворотний

12.08.2018 Кого можна віднести до категорії ТРАВМОВАНИХ ДОТИЧНИХ?

12.08.2018 Екскалація насильства у родинах військових

Ми в мережі Facebook

Пошук

Додати інформацію

Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.

Допомогти проекту

Хочете допомогти проекту? На цій сторінці ви знайдете інформацію, як це зробити.