29.05.2018
1412

«Мені осколком перебило ногу. Товариш, у якого було обгоріле обличчя, витягував мене на плечах, а я розказував йому, куди йти…». Ветеран АТО Андрій Музиченко

Фото: Архів Андрія Живущого

Історія Андрія Живущого, який знайшов сили не тільки вижити, а й жити далі...

В «Майстерні Живущого» все дорого і ексклюзивно. І це зараз не про гроші. Це про цінність речей як унікальних і особливих для талановитого Майстра.

Фото: Архів Андрія Живущого

Свій псевдонім «Живущий» Андрій Музиченко вибрав собі ще до АТО. І він став для нього доленосним. Ця людина не тільки вижила в пеклі війни, а й підняла себе після важкого поранення з інвалідного крісла.

Андрій Живущий – дуже цікава особистість. Він був учасником фотопректу «Переможці». За версією видавництва «Депо», він входить в десятку найкрасивіших АТОвців. Це талановитий майстер, який виготовляє яскраві шедеври з бісеру та шкіри.

На війну пішов у 2015 році, воював у складі 93-ї механізованої бригади. Разом зі своїми побратимами пройшов Піски, Водяне, Опитне». Це були постійні виїзди на завдання.

Але всього через три місяці, 12 червня, поблизу Опитного у розвідку пішло 8 хлопців, а повернулися 5-ро… Всі трьохсоті… Це важкі спогади. 

Тоді лейтенант, у якого було обгоріле обличчя, виніс Андрія на плечах, а той розказував йому, куди йти. Потім побратими ще довгий час лежали у болоті й чекали, коли стихнуть постріли.

У Андрія був компресійний перелом хребта. Він міг не ходити… Ніхто не давав гарантії. Він міг на все життя залишитися інвалідом.

Воїн дуже довго виходив з цього, сам поставив себе на ноги та ще й започаткував власний бізнес.

Про «Майстерню Живущого»

Живущий вижив, навчився ходити заново, зробив переоцінку життя і повністю змінив своє оточення.

Як кажуть, війна випалює все «під нуль»…

На виставках його вироби називають «Бісерна веселка». У Майстра дуже цікавий стиль - він українські мотиви поєднує з традиціями індіанського племені Уїчолі, які живуть в Мексиці. Він дуже знається на поєднанні кольорів, що кожен візерунок означає.

Фото: Архів Андрія Живущого

«Я захоплююся бісером з 13-ти років. Вишивав. А потім почав займатися мозаїкою Уїчолі. Це назва індіанського племені. – розповідає Андрій. – До війни це було як хобі, а після поранення започаткував власну справу – «Майстерня Живущого». В офісі я не можу працювати, бо там треба довго сидіти, а для мене це фізично важко.

Під час лікування мої вироби купляли волонтери. Так я зміг оплатити свою реабілітацію.. Кручуся, як можу... Коли за поранення гроші дали, зробив собі вдома майстерню, замовив пакети з написом. 

Де беру ідеї? По-різному. Мені може приснитися якась річ. І потім я її втілюю в життя. Може бути і творчий застій. В голову нічого не лізе, немає ніякого натхнення. Тоді шукаю ідеї в Інтернеті. По-своєму прикрашаю і все. 

Сумочка, наприклад. Недавно побачив гарну сумочку у Burberry. І воно мене так зачепило – як воно (собака) зроблено… Два дні мучився, але зробив. І зараз в мене є червона маленька сумочка. Маленька Burberry (сміється- ред)».

Андрія Живущого можна з чистою совістю назвати Майстром. Розповідає: «У мене все ручна робота. Я вже до такого дійшов, що люди кажуть, що я на машинці штопаю. Тому вони в мене такі дорогі. Шкіра добра, ексклюзивна мозаїка.

Ручна робота – це непросто… Руки страждають. Пальці побиті, «покоцані».

Індіанці, котрі приїжджали в Україну на виставку, дивувалися з моїх робіт і думали, що я купив їх у Мексиці.

Речі справді дуже цікаві, ексклюзивні, в єдиному екземплярі. У мене є фішка – я не люблю повторювати свої вироби. Просто фізично не можу. Ексклюзив повинен бути ексклюзивом. Я експериментую, роблю різні варіанти. Шукаю ту модель, яка здивує, щоб пішла «на ура». Роблю, як для себе. Щоб до перемоги, як при бойовому завданні.

Фото: Архів Андрія Живущого

Мої вироби є в різних країнах – Польщі, Німеччині, в Ізраїлі, в Америці дуже багато. Іноді люди самі приїжджали і купляли. Коли був на реабілітації в Америці, там було багато замовників. Там же і виконував їхні замовлення.

В асоритименті є як жіночі аксесуари, так і чоловічі – рюкзаки, гаманці, ножни, ремені.

Продаю. Якийсь процент віддаю хлопцям в шпиталь. Ділюся.

Але це handmade. Немає стабільності. Сьогодні замовлення є, а завтра немає. Сидиш і «кукуєш». Особливо взимку, коли свята. У мене три місяці жодної гривні в кармані не було.

Дуже стають в нагоді волонтери. Лариса Мік (Veterano Servise) допомагає з виставками. Є добра людина, волонтер, Тетяна Колотилова, яка веде сторінку «Майстерня Живущого». Спочатку вона була в мене замовницею, а потім ми з нею поговорили, що у мене не вистачає часу сидіти в інтернеті, просувати свої вироби.

Мені подобається це заняття. З шкірою також подобається працювати. Сам запах шкіри – це взагалі супер! Отак і живемо (сміється – ред.). Моя творчість допомогла мені стати на ноги». 

Окрім можливості заробити на лікування після важкого поранення, подібне заняття – своєрідна арт-терапія. Коли людина знаходиться в процесі творчості, вона знаходиться у вирі позитивних думок, фантазії. Це допомагає відволікатися від важких спогадів.

Свої вироби Живущий робить тільки в доброму настрої, коли є натхнення, і в кожен з них вкладає часточку своєї душі.


«Я вважаю, що ми повинні приділяти більше уваги ветеранам, ніж є зараз, - говорить волонтер Тетяна Колотилова. – Тому що вони часто говорять один одному: «Хлопці, ми потрібні тільки нам самим… Більше нікому». Але це неправда.

Наше знайомство з Андрієм розпочалося з маленького бегемотика, якого він мені зробив в стилі Уїчолі. Я люблю бегемотиків. У мене вже ціла колекція. Пізніше придбала у нього дуже цікаву сумочку. А потім подумала – потрібно допомогти людині. Бо є майстри, котрі виріб зроблять, а на розкрутку в Інтернеті не вистачає сили. Вже рік пройшов з того часу. 

Дуже рекомендую всім, хто ще не познайомився з талантом Андрія, завітати на сторінку «Майстерня Живущого» і, по можливості, придбати ексклюзивний виріб. А через нього - дізнатися про інших ветеранів. Вони підтримують один одного, намагаються просувати свій маленький бізнес».

Андрій і досі лікується. У нього великі болі, він постійно приймає знеболюючі. Наразі дуже потрібна реабілітація в санаторії.

Тому дуже просимо ПОШИРИТИ інформацію про творчіть ветерана , про чудові витвори мистецтва людини, яка так любить життя, і, водночас, була згідна віддати це життя за нас з вами...

Заходьте на сторінку «Майстерня Живущого» (натисніть тут - «Майстерню Живущого»)Можливо, комусь з ваших рідних і близьких дуже потрібний ексклюзивний подарунок! 

КОНТАКТИ:
Андрей Живущий - https://www.facebook.com/Pangolin2014
+3 8 (050) 208 98 14;
+3 8 (067) 929 42 23.
***
Автор статті: Світлана Доманчук,
засновник Інтернет-ресурсу "Життя після АТО", блогер, копірайтер

Джерело: Життя після АТО

___________________________________________

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
Більше інформації - в групі "Життя після АТО (все для наших захисників)"

Слідкуйте за новинами на сторінці "AimWords. Копірайтинг"

Дякуємо нашим Воїнам за захист!
Бажаємо успіхів і всіляких гараздів!




Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ | Різне | Статті. Власна справа ветерана АТО

Позначки: адаптація після війни | робота | психологічна допомога | натхнення | AimWords

На цю ж тему

15.08.2018 Точка, в якій перетинаються війна і футбол

15.08.2018 Як ветеран АТО створив власну IT-компанію

15.08.2018 Квартирні афери: як шахраї "законно" відбирають квартири у учасників АТО

12.08.2018 "Вбий війну в собі, інакще вона вб'є тебе!" Капелан Дмитро Поворотний

12.08.2018 Психотерапія допомагатиме військовому, якщо для неї створені належні умови

Ми в мережі Facebook

Пошук

Додати інформацію

Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.

Допомогти проекту

Хочете допомогти проекту? На цій сторінці ви знайдете інформацію, як це зробити.