Вірш воїнам

Я перед вами стану на коліна 
З одвічним болем і у каятті. 
Кровить, як свіжа рана, та провина, 
Що я чогось не встигла у житті.

На мене, як на слабкодуху жінку 
З небес з докором поглядає рать. 
Я стверджую, що жодна українка 
Синів на смерть не згідна відправлять.

Не думайте, що ми не патріоти, – 
Ми з вами помираємо щораз. 
Там, де на злочин не існує квоти, 
Жорстокість – лиш один дороговказ.

Тож де любов і де правдива сила? 
Чом ненависть панує між людьми? 
Як свідки зла, ростуть, ростуть, могили, 
Орошені жіночими слізьми.

Кричить душа, від болю пада в ноги. 
Зриває серце клекіт журавлів.
На небі – біла янгольська дорога
Синів, що відірвались від землі.

Автор: Євгенія Комісарук (Дубно)

Джерело: facebook

___________________________________________

Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ

Позначки: вірші

На цю ж тему

4.08.2021 Війна змінює життя - інтерв'ю з волонтеркою Тетяною Фреїшин, дружиною військовослужбовця

4.08.2021 Подбай про себе – франківський Карітас розпочинає реабілітацію для ветеранів та ветеранок АТО / ООС

5.03.2021 9 порад для простішого повернення з війни в сім’ю

20.10.2020 Я точно впевнений, що не даремно воював...

18.10.2020 Як допомогти військовому повернутися з війни додому