12.08.2018
604

Екскалація насильства у родинах військових


У моєму досвіді не було клієнтів, які б не хотіли собі допомогти. Усі хочуть для себе кращого.

А ось уявлення про "краще" – різні.

Одним із симптомів ПТСР є уникання, коли ветеран не хоче переживати знову "пекла", навіть просто згадуючи, і це не дивно. Багатьох ветеранів ледь не насильно приводять родичі.

Але коли боєць бачить, що йому легше засинати, менше кошмарів, апетит з'явився – він приходитиме на консультації та в групу. Максимально прості речі, які нескладно зробити, але які дають видимий результат – такий підхід себе виправдовує.

Тож неважливо, з якої причини чи в який спосіб до фахівця звернувся боєць. Він залишиться, якщо терапія йому допомагатиме, або повернеться, коли буде готовим. Втрачати контакт не варто, бо з часом без допомоги йому може ставити гірше. 

Рівень насильства в родинах зараз критично високий. Основне, що залишає по собі війна, це гіперпильність – "тривожна кнопка" спрацьовує швидше. Органіка мозку змінюється, людина швидше реагує на будь-які подразники.

І якщо людина й до війни була запальною, зараз стримуватись стає важче. Часом цей гнів спрямується на інших. Часом це почуття провини – той самий гнів, завернутий на себе, або ж ризикова поведінка. Сильні емоції та біль знайдуть спосіб "вирватись"...

Тому варто працювати із психологом чи іншим фахівцем, щоб вихід відбувся у безпечний спосіб і ніхто не постраждав. 

Першим критерієм оцінки стану людини є діагностований попередній досвід: як вона зростала, чи були дитячі травми, які були стосунки в родині й чи мала психологічні проблеми.

Другим критерієм є ступінь удару. Якщо людина пережила полон з катуваннями – тривалість роботи з відновлення може бути від п'яти до 20-ти років. Перший рік ти відновлюєш базову довіру людини до світу і до людей як таких.

Найважливішою місією психотерапевта є повернути віру в те, що люди в принципі як такі заслуговують на життя. Всі. Бо людина, яку катували, перестає вірити будь-кому.

Першої психологічної допомоги потребують усі цивільні і військові, хто пройшов "гарячі точки". Практична допомога як компонент має бути обов'язковою для всіх! Не важливо, чи це обстріл, чи, скажімо, вибух газу.

Звичайно, підходи і ступінь впливу будуть відрізнятися.

Перша психологічна допомога починається зі "скринінгу", тобто, оцінки стану потерпілого. Скрінінг може проводитись безпосередньо на місці події, якщо умови перебування не носять загрози. І, якщо потрібна подальша допомога, то вона надається.

Але важливо оцінити стан. Інакше, коли людина приходить із реактивним психозом, ти не можеш зрозуміти, як це упустили. Темп наростання дуже високий.

Часто люди, які мають симптоматику посттравми, не можуть визначити або згадати травматичної події чи її частин.

Марта Пивоваренко: "Я би рекомендувала не ігнорувати потреби в адаптації. У якості "домашньої" декомпресії – плавати, піти на безконтактні єдиноборства, робити піші прогулянки – нединамічні види спорту загалом. Багато військових розповідають про марафони, які вони бігають по поверненню, їм допомагає". Фото HappyCity/Depositphotos

НАВІЩО ОЦІНКА

Коли людина повертається з фронту, її організм впродовж тривалого часу зберігає високий рівень гормонів стресу.

У багатьох арміях Заходу солдат не може одразу повернутись додому із зони бойових дій, він проходить обов’язкову процедуру "декомпресії". Цей період дозволяє очистити кров та думки, адаптуватись.

У нас ветеран, що вертається з війська бородатим і на себе не схожим – трапляється, лякає дітей тим, що ставить прямо у спальні намет, чи просто завішує собі куточок, і спить в спальнику на підлозі.

Я би рекомендувала не ігнорувати потреби в адаптації. У якості "домашньої" декомпресії – плавати, піти на безконтактні єдиноборства, робити піші прогулянки – нединамічні види спорту загалом.

Багато військових розповідають про марафони, які вони бігають по поверненню, їм допомагає. У нас медична експертиза після фронту не обов’язкова. Тож про те, що солдат пережив полон, ми часто дізнаємося, коли він воліє про це сказати. Іноді це трапляється після кількох місяців чи року роботи. А це повністю міняє стратегію, котру слід було б застосовувати.

Близько 30% спроб самогубств люди роблять, перебуваючи під впливом хімічних речовин. Навіть якщо вживання алкоголю було в незначній кількості, але були суїцидальні думки чи депресивний настрій, розчарування та гнів, це може підштовхнути людину. Більше таких спроб вночі, коли характерна і підвищена тривожність, а виснаження не дозволяє розслабитися.

Сигнали, на які слід звертати увагу:

1. Якщо людина дарує щось, що було їй дуже дороге, прощається – це не варто ігнорувати. Вона прийняла рішення, і для неї це може зайняти якийсь час, але вона шукатиме способу здійснити самогубство. Коли психологи працюють з людиною, вони з'ясовують: 1) чи визначила людина день, коли вона хоче здійснити таку спробу; 2) чи визначилась вона зі способом та засобом, місце; 3) чи наявний в неї цей засіб. Психологи делікатно питають, але без хитрування чи брехні, це варто обговорити достатньо щиро.

2. Поради близьким: важливо слідкувати за висловленими чи показаними знаками готовності до позбавлення себе життя. Слід пильніше стежити у такий період, не залишати її на одинці із її труднощами. Навіть якщо вона наче просто випила. Люди часто говорять, що не хочуть більше жити, що хочуть позбавити когось від мук чи себе – і це часто близьким видається слабкістю, ігнорується. Та у більшості випадків якщо напряму запитати – то вони розкажуть.

Якщо ти маєш підозру, що людина планує утнути щось подібне, не уникай розмови – запитуй.

Марта Пивоваренко, психолог у другому поколінні, волонтерка, керівник ГО фахівців сфери психічного здоров'я "Development Foundation".

Марта щодня консультує військових, ветеранів, переселенців, просуває нові натівські стандарти надання психологічної допомоги і реабілітації на законодавчому рівні, співпрацює з Національною гвардією та ЗСУ.

Джерело: Українська правда

___________________________________________

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції адміністратора сайту.

Більше інформації - в групі "Життя після АТО (все для наших захисників)"

Дякуємо нашим Воїнам за захист!
Бажаємо успіхів і всіляких гараздів!



Опубліковано в категоріях: Комунікація після АТО | Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ | Про нашу армію | "Спецефекти" після війни | Допомога діючим військовим

Позначки: адаптація після війни | комунікація після АТО | психологічна допомога

На цю ж тему

28.10.2018 Об'єктивного розуміння, що переживають і відчувають люди, які пройшли війну, у суспільства немає...

28.10.2018 Про величезний потенціал для зростання в українських захисників

28.10.2018 Щоб повернутися до нормального життя, ВОЇНУ недостатньо просто приїхати додому...

28.10.2018 Важливість підтримки сім’ї учасників АТО

28.10.2018 Чи просто "повернутися" з війни...

Ми в мережі Facebook

Пошук

Додати інформацію

Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.