Спілкування після АТО (Коли війна приходить в дім, частина 18)

Цілеспрямовано підтримуйте спілкування

Будь-який шлюб, в якому немає спілкування, скоро опиниться в біді. Якщо пара має намір зцілити порушені відносини, вони повинні бути готові зайнятися тяжкою роботою – висловити все, що наболіло. 

Хороші розмови зазвичай починаються із запитання: «Як у тебе пройшов день? Чим ти займався?». Та для того, щоб дістатися до глибоко захованих скарбів, потрібно поставити більш глибокі запитання. Можливо, ви не володієте особливим талантом, щоб ставити запитання, тому ми хотіли б дати вам практичні поради, якими ви можете скористатися, щоб розпочати спілкування. 

Ми називаємо ці поради «Тренажер діалогу», і його завдання – натренувати вас для продуктивного діалогу, запропонувавши кілька добрих запитань для початку бесіди. Не обов'язково проходити всі запитання за один раз! Можливо, вам захочеться призначити кілька особливих побачень, під час яких ви могли б вийти в ресторан на вечерю та поставити кілька з них за чашкою шоколадного мусу або капучіно. Ці запитання можна поставити вдома (коли вам ніхто не зможе перешкодити, а діти будуть з нянею) або під час поїздки в машині. Запитання не обов'язково ставити по порядку. 

Можете підкинути монетку (або вдатися до іншого варіанту), щоб вирішити, хто з вас поставить перше запитання. Коли один з подружжя відповість на запитання, то другий поставить першому те ж запитання. Ставте запитання та відповідайте на них по черзі. Не перебивайте свого чоловіка, поки він відповідає, і не сперечайтеся з ним! Час від часу ви можете повторювати за ним почуте, щоб переконатися в тому, що ви його розумієте. Ставте запитання, якщо вам потрібні пояснення або якщо вам хочеться дізнатися більше.

Тренажер з діалогу 

1. Що було для тебе найважчим, коли ми були в розлуці?

2. Чи міг/могла я краще підтримати тебе в цій сфері? 

3. Чого ти найбільше чекав/чекала, коли термін служби підходив до кінця? 

4. Хто був для тебе найкращою підтримкою за весь період служби? Що він/вона/вони робив, що тобі це так сильно допомогло? 

5. Який твій найдорожчий спогад про «нас» до відрядження в зону воєнних дій?

6. Які твої очікування не здійснилися за час служби? А які – здійснилися? 

7. Які твої очікування відносно мене не здійснилися? 

8. Що тобі найбільш потрібно від мене на цей момент? 

9. Скажи мені, що я робив/робила добре й правильно після повернення? 

10. Скажи мені, які з моїх учинків ускладнювали тобі життя? 

11. Поділися зі мною своїми мріями на майбутнє. 

12. Чому тебе навчив Бог, поки ми були в розлуці?

13. Чи піддавалася випробуванням твоя віра в Бога, поки ми були не разом? Яким чином? Як ідуть справи зараз? 

14. Опиши мені ідеальне побачення на півдня, на яке ти хотів би/хотіла б сходити зі мною.

15. Розкажи мені про те, яка проблема є зараз у твоєму житті та як би ти хотів/хотіла це змінити? Ти можеш подумати, як я можу допомогти тобі в цій сфері.

16. Як ти вважаєш, як ми повинні поводитися, коли між нами виникає сварка? 

17. Про що ти думаєш, коли не можеш заснути? 

18. Який твій улюблений спосіб розслабитися?

19. Чим би ти хотів/хотіла зайнятися у вигляді розваги? Що ти робив/робила для розваги в підліткові роки? 

20. З ким би ти хотів/хотіла, щоб ми проводили більше часу? 

Не змушуйте його говорити про деталі його травмуючих переживань, якщо йому це не комфортно. Позиція більшості ветеранів бойових дій полягає в тому, щоб «захистити». Їм може здаватися, що якщо вони розкриють вам занадто багато деталей, вони порушать це правило. Можливо, вони не хочуть піддавати вас своїм жахливим спогадам через страх завдати вам шкоди. Якщо ви вважаєте себе достатньо сильною для того, щоб почути про його жахливі переживання, скажіть йому про це, – а потім тримайте себе в руках. Доктор Чарльз Фіглі пропонує кілька практичних порад, як підготуватися до цієї потенційно травматичної розповіді:

«Ознайомтеся з подіями бойових дій, у яких брав участь підрозділ вашого воїна. Якщо ви будете розпитувати інших військових, які служили в його підрозділі, це може привести до образи, тому робити це зазвичай не рекомендується. Але вам доступна опублікована інформація. У результатах пошуку за ключовими словами “іракський блог” (або “афганський блог” тощо) з'являться посилання на додаткові ресурси й оновлені веб-сайти, які ви можете уважно вивчити. Будьте готові до лайливої мови, опису подій у деталях і до фотографій зі сценами насильства». 

Історії, які він може розповісти, можуть виявитися більш детальними, ніж ви просили. Пейшенс Мейсон радить: «Пам'ятайте: нічого страшного, якщо ви скажете, що переповнені емоціями й не можете більше слухати. Нічого страшного, якщо ви попросите допомоги у свого чоловіка, який вижив у таких умовах. Він не безпорадний».

Крім того, не наполягайте, щоб він розповідав вам, про що він говорив зі своїм психологом або консультантом. Поважайте його потребу не розкривати вам деякі аспекти свого минулого та свого поточного лікування. Деякі жінки ревнують і ображаються через те, що їхній воїн більше ділиться з психологом, ніж з нею. Але вони не розуміють, що він робить так саме тому, що піклується про свою дружину й менше дбає про психолога. Він захищає її від історій про його травмуючі переживання. 

Щоб глибше ознайомитися з порадами щодо того, як реагувати на розповіді чоловіка про свої бойові переживання, прочитайте книгу Кита Армстронга, Сьюзанн Бест і Паулі Доменічі «Мужність після вогню» (розділ 7, с. 181). 

Крок назад!

Якщо ваш чоловік своїм виглядом показує: «Я більше не можу розбиратися з цим зараз!», буде нормально, якщо ви залишите цю тему. Можливо, ви підійшли дуже близько до того, що може викликати більш глибоку депресію, реакцію гніву й навіть стан дисоціації. Слід тимчасово залишити цю тему, та, можливо, ви зможете повернутися до неї пізніше. 

Людина, яка страждає від бойової психічної травми, переживає перепади між станом емоційної закритості й станом перезбудження. У будь-якому випадку він знаходиться в зоні «не-думання» та не здатний зосередитися на тих питаннях, які ви хочете обговорити. Він може бути зайнятий спробами впоратися зі своїми симптомами або уникнути скочування у ще глибше відчуття незадоволеності. Його нездатність реагувати так, як вам обом того хотілося б, засмучує його і змушує відчувати себе невдахою. Дайте йому можливість і свободу не відповідати, якщо розпочата тема занадто сильно його засмучує.

Джерело: Коли війна приходить в дім, © Кріс і Ранелла Адсит

___________________________________________

Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ | Коли війна приходить в дім, © Кріс і Ранелла Адсит

Позначки: адаптація після війни | комунікація після АТО | психологічна допомога | наслідки війни

На цю ж тему

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Робота на заводі

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Будівництво

25.02.2022 Якщо не буде мобільного зв'язку

25.02.2022 Увага! Києво-Святошинський ЦСПР працює у звичайному режимі

22.02.2022 ВАКАНСІЯ для учасника АТО - Комірник