Контузія та її наслідки. Частина 1

Текст: Катерина Проноза-Стеблюк

Так буває, що рани, заподіяні війною, бувають невидимі. Також буває, що їх важко одразу розпізнати та лікувати належним чином. Серед таких ран є наслідки травматичного ушкодження головного мозку, що також відоме як контузія.

Про контузію та контужених до 2014 року ми знали здебільше з кіно про Другу світову війну. Два ветерани. Один повернувся — байдуже, що кульгавий, з однією рукою або зі шрамом через усе обличчя — як солдат-переможець. А поруч у кадрі — похмурий, неохайний чоловік, відлюдкуватий, готовий будь-якої миті образитися, вибухнути, та до того ще й питущий. Всі його проблеми пояснювали просто: контужений! Сюжетна лінія рідко приводить такого героя до благополуччя. Наче нічим і не завинив — воював нарівні з іншими, від куль не ховався. Йому ніби й пощастило: не вбило, не покалічило — лише контузило. Повернувся додому, на вигляд — цілий і неушкоджений, але невдовзі всі від нього віджахнулися, ніхто йому не радий.

Автограф війни

Отже, проблема не нова. У 1916 р. як безоплатний додаток до «Врачебной газеты» вийшла клінічна монографія проф. Л. М. Пуссепа, директора Нервово-Хірургічної Клініки ім. Пирогова при Психоневрологічному інституті (навіть такий вже тоді існував!) «Травматический невроз военнаго времени» (дослівно). Читаючи цю працю, можна легко побачити паралелі скарг, порушень з боку нервової системи та окремих органів, поведінки, психічних явищ, що можна спостерігати сьогодні в наших захисників, навіть при зміні у характері збройних формувань та самій зброї. До речі, там наводяться дані про наданий лондонським фахівцем того часу Erichsen (1876 р.) термін «Railwayspine», який означав симптомокомплекс, що розвивався після залізничних катастроф. А у 1881 р. Moeli вказав на особливе значення психологічного компоненту розвитку цього захворювання.

Під бойовою нейротравмою розуміють ушкодження центральної нервової системи (бойова черепно-мозкова травма, травматичне ушкодження головного мозку (Traumatic Brain Injury — TBI за номенклатурою НАТО), травматичне ушкодження хребта та спинного мозку (Spinal Cord Injury — SCI) та ушкодження периферичних нервів. Ушкодження можуть бути як первинні, так і вторинні.

Втім, коли ми починаємо говорити про контузію чи контужених, часто від цивільних медиків можна почути таке: «А такого діагнозу не існує…» І частково вони праві: Десята міжнародна класифікація хвороб (Х-МКХ), ставить знак рівності між контузією та струсом головного мозку.

Саме контузія складає понад 80 % серед всіх бойових ушкоджень голови і носить неофіційний титул «автограф війни».

Отже, тема не нова, але так мало досліджена в українському сьогоденні, хоча бойова нейротравма в сучасній війні складає понад третину всіх поранень. З власного досвіду: зі скаргами звертаються не тільки ті, хто підривався на міні, а також артилеристи, кулеметники, та всі, хто на власному досвіді під час служби зазнав, що таке постійний потік інтенсивних вібрацій.

Трохи механізму

За механізмом ушкодження мозкову травму поділяють на первинну (внаслідок дії вибухової хвилі), вторинну (фокусовану — внаслідок дії снарядів, що ушкоджують (кулі, осколки, вторинні снаряди) та третинну (внаслідок внутрішньочерепного зрушення мозку при падіннях, ударах головою до поверхні).

Пацієнтом з легкою черепно-мозковою травмою — контузією, відповідно до міжнародно визнаних критеріїв, є людина, яка мала травматично індуковане фізіологічне порушення функції головного мозку, тобто внаслідок дії зовнішніх обставин (внаслідок вибуху, потрапляння стороннього предмета в голову, ДТП), що проявляється щонайменше однією з таких ознак:

• будь-який період втрати свідомості;
  
• будь-яку втрату пам’яті на події, безпосередньо, до або після травми;
• будь-яка зміна психічного стану в момент травми (наприклад, почуття приголомшеності, дезорієнтація).

Симптоматика контузії залишає можливість жити та воювати: провідні симптоми зникають протягом 7–21 днів, головний біль «списується» на інші фактори (погода, похмілля).

Психоемоційні та поведінкові розлади виникають у віддаленому періоді та «списуються» на характерологічні особливості чи алкоголізацію.

Механізм контузії є замкненим колом процесів, що відбуваються одразу після дії ушкоджуючого фактора на черепну коробку пацієнта. При цьому головний мозок, як субстанція, що нагадує міцні драглі (холодець, желе), починає рухатись всередині мозку з запізненням у порівнянні з рухом черепу, при цьому стінки черепа немов стають вторинним ушкоджуючим фактором. Далі запускається каскад реакцій:

Через неоднорідність структур мозку («старий мозок» — стовбур, гіпоталамус, мозолисте тіло більш щільні, кора більш «м’яка», більш рухома) відбуваються розриви аксонів (відростків нервових клітин). Такі розриви призводять до первинної загибелі нейронів.

При розривах синапсів (нервових з’єднань) відбувається вивільнення медіаторів, біологічно-активних речовин, що мають властивості токсинів для нейронів. Виникає вторинне ушкодження нейронів.

Виникає посттравматичне запалення мозкової тканини, набряк, що призводить до зниження кровопостачання, кисневого голодування нервових клітин та третинного ушкодження. Далі коло замикається.

Максимальна загибель нейронів спостерігається через 5–6 годин після отримання травми.

Особливою, специфічною формою віддалених ускладнень травматичного ушкодження головного мозку є постконтузійний синдром, який проявляється переважно розладами вегетативної нервової системи (запаморочення, збліднення/почервоніння обличчя, оніміння кінцівок тощо) та порушеннями в психоемоційній сфері (роздратування, апатія, підвищена збудливість тощо), що також не сприяє повноцінному соціалізованому функціонуванню військовослужбовця чи ветерана.

Важливо наголосити, що «контузити» може будь-кого (зі втратою свідомості та втратою пам’яті на події), але віддалені прояви у вигляді постконтузійного синдрому з ознаками неминаючої/наростаючої втрати слуху/зору, головних болів, зниження когнітивних процесів) можуть проявитись далеко не в усіх. Вони є приблизно у третини всіх, хто зазнав контузії. Саме тому важливо спостерігати цю проблематику у часових проявах. Встановити діагноз може та має право виключно лікар! Самостійне діагностування в себе симптомів, що можуть збігатись з описами хвороби, нівелювання значущості наслідків може призвести до втрати дорогоцінного часу, який можна використати, довірившись фахівцеві.

Наслідки та реалії

Постконтузійний синдром — це неврологічні і психічні порушення, що виникають в пізньому або віддаленому періодах черепно-мозкової травми.

Діагностичними критеріями, згідно з МКХ-10, для цієї патології є:

• А. Історія травми голови з втратою свідомості, що передує появі симптомів максимум на 4 тижні.
  
• Б. Наявність 3 або більше з таких категорій симптомів:
  
• головний біль, запаморочення, загальна слабкість, втома, непереносність шуму;
  
• дратівливість, депресія, тривога, емоційна лабільність;
• суб’єктивне відчуття зниження концентрації, пам’яті, або інтелектуальні труднощі без нейропсихологічних ознак помітного погіршення (тобто людині важко читати, запам’ятовувати прості речі, вирішувати раніше нескладні для неї завдання);
• безсоння;
• знижується толерантність до алкоголю (п’яніє навіть з невеликої дози, чого раніше не спостерігалось).

За сприяння Центру травматичного ушкодження мозку Департаменту оборони США, Українською військово-медичною Академією у 2016 р. були проведені дослідження на великому масиві пацієнтів з відповідними скаргами, результати яких презентував від імені колективу дослідників у своїй роботі «Медико-психологічні аспекти легкого травматичного ушкодження мозку (контузії)», полковник медичної служби, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України Стеблюк Всеволод Володимирович, який, рятуючи поранених в Іловайському «коридорі смерті» також, до речі, отримав свій «автограф війни» у вигляді контузії.

В цьому дослідженні було виявлено, що сила проявів симптоматики контузії у вигляді забудькуватості, неможливості згадати певні речі, відчуття занепокоєння, нервово-емоційного напруження знижується протягом перших трьох місяців. Інтенсивність цих проявів наростають при збільшенні терміну перебування в зоні АТО.

В період 3–6 місяців після отримання контузії знижується чутливість до шуму та нормалізується апетит. Наведені характеристики мало пов’язані з терміном в АТО.

У тих, хто отримав контузію понад 6 місяців тому, починаються відновлюватись сон та знижуються прояви депресії. Кількість симптомів, які залежать від терміну перебування в АТО, а саме порушення сну, висока чутливість до шуму, проблеми зі сном, відчуття депресії та пригнічення наростають у цей період. Тобто прояв фізичних симптомів зменшується (видимі рани загоюються — за аналогією), натомість з’являються психологічні проблеми.

Це ще раз підтверджує реальну наявність проблеми та необхідність комплексного втручання для покращення життя, адже не одразу, а саме згодом (за власним досвідом, у 2017–2018 рр. звертались по допомогу перед усім ті, хто зазнав реальних відчуттів наслідків контузії, отриманої у 2014–2015 рр., тобто, чекаючи на «саме пройде», що потім розрослось у «не можу спати», «гудить у вухах», «втрачаю зір», «не можу зосередитись/запам’ятати прості речі», «голова болить/гуде постійно!», «дратуюсь навіть на дітей»!

Та не кожен здатен на звернення…

Про авторку: Проноза-Стеблюк Катерина Володимирівна, практикуюча психологиня, викладачка ВНЗ, тренерка, наукова співробітниця ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А. Ромаданова НАМН України», голова правління «Інститут медико-соціальних проблем вразливих категорій населення»

Джерело: Без броні

___________________________________________

Опубліковано в категоріях: НОВИНИ | Контузія

Позначки: медична допомога | наслідки війни

На цю ж тему

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Робота на заводі

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Будівництво

25.02.2022 Якщо не буде мобільного зв'язку

25.02.2022 Увага! Києво-Святошинський ЦСПР працює у звичайному режимі

22.02.2022 ВАКАНСІЯ для учасника АТО - Комірник