На які наділи мають право захисники вітчизни?
Учасники бойових дій та особи, прирівняні до них, мають право на першочергове відведення у власність або користування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (для городництва у . . .
Читати далі
У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного триває освітній проект «Лідерські курси», який передбачає підготовку кваліфікованих офіцерських кадрів для ЗС України за 1 рік.
Вимоги до кандидатів на навчання:
• цивільні особи - громадяни України, . . .
Читати далі
Хто такий ветеран? Здавалося б, досить дивне запитання на шостому році війни. Однак українське законодавство і громадськість досі дають на нього кардинально різні відповіді.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціяльного захисту" містить 52 категорії осіб, що . . .
Читати далі
Призначення та надання матеріального забезпечення на випадок безробіття учасникам АТО проводиться з урахуванням норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на підставі особистої заяви у Державну службу зайнятості.
Право на . . .
Читати далі
Учасники антитерористичної операції часто звертаються з питанням щодо розміру грошової допомоги, яка виплачується відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Більшість отримали її в розмірі 920 гривень.
Надаємо роз’яснення щодо . . .
Читати далі
Понад сорок тисяч — стільки військовослужбовців перебувають на квартирному обліку оборонного відомства. Багато з них винаймають помешкання за місцем служби, але з різних причин не використовують надані державою учасникам бойових дій пільги.
Це добре, коли господар квартири чи . . .
Читати далі
Тема соціальної захищеності військовослужбовців доволі актуальна в наш час. Досі в Україні не має діючого та закріпленного саме в Законах України алгоритму обліку службового часу військовослужбовців, визначених норм тривалості службового часу та механізму компенсації . . .
Читати далі
Частиною 6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» №2232 визначено перелік підстав, коли контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби.
Зокрема, військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації):
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
• військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
• виховання матір’ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
• утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
• утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитини з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, які відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
• необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
• наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
• утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;
Дослідженням змісту цієї норми слід прийти до висновку, що законодавцем при її створенні застосовані такі техніко-юридичні прийоми та способи, які у своїй сукупності свідчать про виключність зазначеного у цій нормі переліку підстав для розривання контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Зазначене зокрема слідує із відсутності у ч.6 ст.26 Закону №2232 (після переліку підстав визначеного відповідними пунктами) слів «тощо», «інше/інші». При цьому, у публічно-правових відносинах (у т.ч. пов'язаних із проходженням публічної служби) наявність формально невизначених та дискреційних повноважень може призвести до зловживань з боку сторін спору, а тому їх застосування при нормотворенні є не бажаним.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. № 413, визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
Зокрема, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
виховання матір’ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір’ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім’ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім’ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
Чи буде звільнятись особа, якщо є необхідність постійного стороннього догляду за бабою/дідом?
Виходячи з аналізу наведених вище норм, постановою Кабінету Міністрів визначено вичерпне коло сімейних осіб, заснованих на спорідненості, необхідність догляду за якими може слугувати підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби. Баба чи дід даним колом законодавчо не охоплені.
Якщо звільняються за сімейними обставинами через наявність трьох дітей, чи має значення факт проживання їх разом з військовослужбовцем чи окремо?
Керуючись Главою 12 Розділу ІІІ Сімейного Кодексу, військовослужбовець набуває особисті немайнові права щодо дитини та обов'язки щодо її виховання з моменту її народження та не звільняється від них залежно від місця проживання дитини, за вийнятком випадків, коли настають правові наслідки, передбачені ст. 166 Сімейного Кодексу.
Читати далі
Законом України від 22 травня 2018 року № 2442 “Про внесення змін до статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо неврахування часу проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад внесено зміни до чинного законодавства (далі – Закон України), відповідно до яких закріплено можливість неврахування часу, який потрібен для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад (не більше двох діб в один кінець).
Вказана норма розповсюджується тільки на щорічні основні відпустки, а в особливий період під час дії воєнного стану – на відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, та не може застосовуватись для відпусток у зв’язку з хворобою.
Вказана вище норма є новою для законодавства у військовій сфері у зв’язку з чим у кадрових підрозділів військових частин та установ Збройних Сил України виникають проблемні питання з приводу порядку розрахунок часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, обліку військовослужбовців, які перебувають в дорозі до місця проведення відпустки, необхідності обліку квитків, відповідно до яких військовослужбовці переїздять до місця проведення відпустки та до місця служби, порядку дій військовослужбовця, командирів військовослужбовця та кадрових підрозділів в разі зміни місця проведення відпустки та контролю військового обліку під час перебування військовослужбовця у відпустці.
Зазначене нововведення зобов’язує військовослужбовців та військових посадових осіб, що здійснюють правовідносини в сфері надання відпусток до нових додаткових дій при оформленні документів на відпустку і під час її проведення.
У зв’язку з вище викладеним Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, органами військового управління, видами, родами військ (сил) Збройних Сил України опрацьовано і видано наказ Міністерства оборони України від 18.06.2019 № 315, яким затверджено зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міноборони від 10.04.2009 № 170 (далі – Наказ Міністерства оборони України).
На даний момент Наказ Міністерства оборони України проходить державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.
Відносно вказаного питання в Наказі Міністерства оборони України визначено порядок розрахунку часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та у зворотному напрямку. Військовослужбовець подає командиру підрозділу рапорт про надання відпустки, в якому серед іншого зазначає: вид транспорту, обраний для слідування у відпустку, та тривалість часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки в межах України і у зворотному напрямку, який пропонується виходячи з віддаленості місця проведення відпустки та розкладу руху транспорту. Рапорт військовослужбовця, підписаний командиром підрозділу, за підпорядкованістю подається для прийняття рішення командиру військової частини через штаб військової частини.
Розрахунок часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, здійснюється штабом військової частини виходячи з віддаленості і тривалості проїзду до місця проведення відпустки та у зворотному напрямку за видом транспорту, обраним військовослужбовцем (але не більше двох діб в один кінець), та з урахуванням пропозиції військовослужбовця.
У разі поділу щорічної основної відпустки на частини час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки та назад, додається до кожної її частини. У разі проведення відпустки за кордоном час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки та назад, визначається виходячи з виду транспорту, використаного військовослужбовцем, та віддаленості від місця проходження військової служби до державного кордону України в напрямку проведення відпустки.
Військовослужбовець, який не вибув до вказаного в рапорті місця проведення відпустки або не в змозі представити підтвердження постановки на облік, прибуває до військової частини на наступний день після закінчення строку відпустки, визначених пунктами 1, 12, 18 статті 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Після завершенням проведення державної реєстрації згаданого наказу Міністерства оборони України в Міністерстві юстиції України та опублікуванням його в офіційних засобах масової інформації всі зацікавлені особи, зокрема військовослужбовці та члени їх сімей, зможуть ознайомитись із змістом останнього.
В свою чергу уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України будуть проводити заходи щодо інформування військ (сил) Збройних Сил України про порядок розрахунку часу, необхідного для проїзду військовослужбовців у межах України до місця проведення відпустки та у зворотному напрямку.
Читати далі
Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни – сучасна лікарня на 600 ліжок, яка щорічно приймає на лікування понад 9,5 тисяч ветеранів війни з усіх регіонів України. З листопада 2014 року центр проводить реабілітацію учасників АТО/ООС. Станом на липень 2019 в . . .
Читати далі
