Життя сім'ї після війни... Заново окресліть свої ролі й обов'язки

«Важко, коли ти вертаєшся в нібито мирне життя, але ти відчуваєш, що повертаєшся в чужу домівку. Тебе не розуміють, цінності міняються. Важко чути від рідних і близьких: «Ти такий прикольний чувак був…» 

Чекаєш тої підтримки зазвичай від рідних та близьких: від дружини, від дитини, від сім’ї. Але в моєму житті воно трішечки не так сталося. Одна з таких фраз, яка осіла, напевно, вже до кінця життя – «Ти повернуся чужим».

        Зі слів ветерана

Коли ваш чоловік брав участь у воєнних діях, ви взяли на себе багато обов'язків, які раніше розподілялися на «чоловічі» й «жіночі». Можливо, розподіл ролей був неправильним ще до його від'їзду в зону бойових дій, і, звичайно ж, вони абсолютно переплуталися після того, як він повернувся додому з бойовою психічною травмою. А ви, можливо, не лише працюєте (частково зайняті чи цілий день), але, можливо, виконуєте роль мами, відповідаючи за все, що відбувається в житті ваших дітей. А зараз, коли ваш чоловік повернувся, і ви намагаєтеся впоратися з його переживаннями, іноді у вас може виникати відчуття, ніби у вас з'явилася ще одна дитина.

Мелані, мати трьох дітей і дружина ветерана, пише в книзі Афродіти Матсакіс «В'єтнамські дружини»: 

«Зараз я відповідаю і за більшість деталей у житті свого чоловіка: призначаю йому прийоми лікарів, пояснюю його поведінку, захищаю його від його і від своїх батьків, соціальних працівників та сусідів. Я також веду всі його папери, а оскільки він з тих ветеранів, які ненавидять податкову службу, я веду ще і всю сімейну бухгалтерію».

Є дві причини, згідно з якими ви повинні виділити час на те, щоб перерозподілити, прояснити й передати деякі свої ролі й обов'язки: щоб уникнути вашої передчасної смерті та як позитивний метод залучення вашого чоловіка до процесу зцілення. Спочатку, коли він буде намагатися заново інтегруватися в життя сім'ї, йому буде трохи не по собі. Поки його не було вдома, ви переключилися на високу швидкість у своїй коробці передач з режимом необхідності «робити все». Свідомо чи несвідомо ви можете вважати, що змінити щось – це означає порушити ефективність безперебійної роботи вашої машини. «Якщо нічого не зламалося, то не потрібно це лагодити!» Крім того, можливо, його травма негативно впливає на його здібності, та, можливо, вам не захочеться піддавати свою машину небезпеці, даючи йому можливість керувати певними частинами.

Однак заради загального добра, ви повинні спробувати це зробити.

Доктор Катлін Гільберт, доцент медико-санітарних дисциплін при університеті штату Індіана, пише: «Перебираючи на себе всі функції, жінка не лише підвищує власний рівень стресу, але й сприяє позбавленню чоловіка права голосу в сім'ї. Спроба взяти на себе ті ролі, які традиційно виконував чоловік, може сприйматися ним як доказ того, що дружина вважає його нездатним виконувати свою роль. З іншого боку, він сам може посилювати своє відділення від сім'ї, відмовившись від виконання своїх обов'язків, бачачи, що дружина готова взяти їх на себе».

Список обов'язків

На окремому аркуші паперу – бажано разом з чоловіком – складіть список усіх своїх обов'язків по господарству. Перерахуйте всі завдання, якими б незначними вони вам не здавалися. Включіть до списку такі обов'язки, як винесення сміття, лагодження машини, покупка продуктів, оплата рахунків, читання казок дітям на ніч, підстригання газону, відвідування з собакою ветеринара, миття посуду тощо. Поруч зі списком накресліть два вузькі стовпчики.

Вгорі лівого стовпчика напишіть «ЗАРАЗ» і відзначте своїми ініціалами або ініціалами чоловіка кожен з обов'язків залежно від того, хто його виконує в цей момент.

Правий стовпчик підпишіть словом «ІДЕАЛЬНО» й відзначте, хто повинен в ідеалі виконувати кожен з обов'язків. У деяких випадках ви можете поставити позначку «обидва», тобто це ті обов'язки, які може виконувати будь-хто з вас залежно від того, хто вільний на момент необхідності (наприклад, коли потрібно відвезти собаку до ветеринара). Але постарайтеся, щоб таких позначок було якомога менше. 

Якщо ваш чоловік працює повний день, а ви – ні, можливо, більшу кількість обов'язків буде відзначено вашими ініціалами, ніж його, і це нормально. Але це не означає, що всі обов'язки повинні бути вашими! Ніде не вибито на камені, що типові чоловічі та жіночі ролі мають залишатися непорушними й донині. Як пише доктор Матсакіс, «материнство не обов'язково має включати в себе прання, а батьківство не обов'язково повинно виключати його».

Разом обговоріть кожну з ролей та кожен з обов'язків і спробуйте досягти певного роду рівності. 

Якщо бойова психічна травма дуже серйозна й у неї є симптоми, які не дають чоловікові взяти на себе нормальний обсяг обов'язків, для його одужання все одно важливо, щоб у нього були обов'язки, які він повинен виконувати щоденно. Одним із серйозних компонентів почуття спустошення за умови бойової психічної травми є втрата контролю. Якщо ви зможете допомогти йому здобути почуття контролю хоча б над крихітною частиною свого світу, це може суттєво допомогти справі. Доктор Роберт Хікс, спеціаліст резерву ВВС США, психолог і експерт у сфері ПТСР, підкреслює, наскільки це важливо і описує це так: «умертвіння ментальних і психічних драконів переконує нас в тому, що ми ні на що не здатні»:

У нас закладена глибока потреба керувати своїм життєвим оточенням... Через травму найкращі люди на певний час стають непрацездатними. Та коли ми завдяки турботі й підтримці починаємо виходити зі своєї мушлі, нам потрібно відновити втрачений контроль. Нам потрібно витягти меч та умертвити кількох драконів. У психологічній термінології цей принцип називається відновленням локусу контролю. Для власного ментального здоров'я нам необхідне якесь місце чи будь-яка сфера, яку ми здатні контролювати. Ми не можемо контролювати все, але нам необхідно відновити контроль над чимось. Відновлюючи контроль в малому, ми можемо почати відновлювати свою особистість і навколишній світ».

Однак важливо пам'ятати про те, що контраст між завданнями в зоні ведення бойових дій, від яких серце вискакує з грудей, і побутовими обов'язками надзвичайно великий. Йому може бути складно переключитися від стрибків адреналіну під час проходження ворожими районами Фаллуджі до прогулянки з собакою. Для цього знадобиться «повторне навчання», яке займе деякий час. Виявляйте розуміння і терпіння до нього в цей перехідний період. 

Різноманітні ролі

Залежно від того, як почувається ваш чоловік і на якому етапі відновлення він знаходиться, ваші ролі будуть змінюватися. Нижче перераховані можливі ролі, які ви можете взяти на себе як дружина чоловіка, який пережив бойову психічну травму. Жодна з них не може бути «неправильною» за своєю суттю. Просто деякі з них практичні, а деякі – героїчні й благородні. Поставте позначку біля тих ролей, які ви на цей час виконуєте в житті свого чоловіка, або допишіть ті ролі, яких ви не знайшли в списку:

– Дружина 

– Мати

– Водій

– Адміністратор з медичних питань

– Фармацевт 

– Натхненниця

– Утішителька

– Слухачка

– Добра самарянка 

– Коханка 

– Відповідальна за цілющу атмосферу

– Секретар

– Бухгалтер 

– Відповідальна за суспільне життя

– Директор з розваг

– Найкращий друг

Не ваша роль

Не беріть на себе роль «виправителя» свого чоловіка. Пейшенс Мейсон одружена з Робертом, ветераном В'єтнамської війни, який повернувся додому з ПТСР. Оскільки до 1980-го року цей розлад було мало вивчено, Пейшенс присвятила своє життя тому, щоб допомогти своєму чоловікові пройти через всі його переживання, якими б вони не були.

Сьогодні вона визнала б, що багато робила неправильно, але вчилася на своїх помилках:

«Я робила це постійно. Я намагалася виправити Боба. Я не знала, що у нього ПТСР, але я знала, що проблеми в нього, а не в мене, тому постійно шукала якісь рішення: читала книгу, ходила до психолога, переїжджала, шукала нову роботу, читала наступну книгу. Жоден з цих способів не працював, частково через те, що я не знала, чия це проблема.

Я вважала, що це моя проблема.

Я думала, що він – моя проблема, і не бачила в цьому ніякого егоїзму. Я розглядала себе як люблячу, щедру людину, готову на все, щоб допомогти своєму чоловікові. Але не бачила того, що я не була здатна переносити його природні емоції, тому що мені здавалося, що підбадьорювати його й не давати виражати свій гнів – це добре. Я не могла дозволити йому виражати свій гнів, печаль, відчай – і тому він не міг зцілитися».

ЧИТАЙТЕ також: Допоможи собі сам. Подолання кризових обставин

Джерело: Коли війна приходить в дім, Кріс і Ранелла Едсіт

___________________________________________

Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ

Позначки: адаптація після війни | комунікація після АТО | психологічна допомога

На цю ж тему

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Робота на заводі

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Будівництво

25.02.2022 Якщо не буде мобільного зв'язку

25.02.2022 Увага! Києво-Святошинський ЦСПР працює у звичайному режимі

22.02.2022 ВАКАНСІЯ для учасника АТО - Комірник