Вірш воїнам

Я перед вами стану на коліна 
З одвічним болем і у каятті. 
Кровить, як свіжа рана, та провина, 
Що я чогось не встигла у житті.

На мене, як на слабкодуху жінку 
З небес з докором поглядає рать. 
Я стверджую, що жодна українка 
Синів на смерть не згідна відправлять.

Не думайте, що ми не патріоти, – 
Ми з вами помираємо щораз. 
Там, де на злочин не існує квоти, 
Жорстокість – лиш один дороговказ.

Тож де любов і де правдива сила? 
Чом ненависть панує між людьми? 
Як свідки зла, ростуть, ростуть, могили, 
Орошені жіночими слізьми.

Кричить душа, від болю пада в ноги. 
Зриває серце клекіт журавлів.
На небі – біла янгольська дорога
Синів, що відірвались від землі.

Автор: Євгенія Комісарук (Дубно)

Джерело: facebook

___________________________________________

Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ

Позначки: вірші

На цю ж тему

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Робота на заводі

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Будівництво

25.02.2022 Якщо не буде мобільного зв'язку

25.02.2022 Увага! Києво-Святошинський ЦСПР працює у звичайному режимі

22.02.2022 ВАКАНСІЯ для учасника АТО - Комірник