Кто сказал, что я глухонемой... (Стих)

Кто сказал, что я глухонемой...

Разучился, мол, всего бояться?

Просто я пришел к себе домой...

Не могу ни плакать, ни смеяться.

В голове моей кровавый бой.

И еще друзей мелькают лица.

Я не знаю, мама, что со мной?

Не могу никак уснуть...не спится.

Мне слышны разрывы канонад...

И душа опять на части рвется.

Сон один и тот же - смерть ребят.

Мама, как на небе им живется?

Ты не плачь. Я третий день не пью.

Что за бред - диагноз "тень солдата"?

Этот мир застенчивый "люблю".(с)

Жаль, что рядом нету автомата.

Автор неизвестен

___________________________________________

Опубліковано в категоріях: НОВИНИ | Вірші про АТО

Позначки: адаптація після війни | комунікація після АТО | психологічна допомога | вірші

На цю ж тему

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Робота на заводі

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Будівництво

25.02.2022 Якщо не буде мобільного зв'язку

25.02.2022 Увага! Києво-Святошинський ЦСПР працює у звичайному режимі

22.02.2022 ВАКАНСІЯ для учасника АТО - Комірник