"Є поняття адаптації до менталітету, надання якогось українського позначення", - Марта Пивоваренко про підготовку психологів до роботи над подоланням травм війни

Коли спілкуєшся з людьми, які є професіоналами в своїй сфері міжнародного рівня і при цьому залишаються простими і привітними, то на душі стає тепліше, а мозок починає працювати активніше. :)

Саме такою – розумною, просунутою і надзвичайно приємною є психолог, Марта Пивоваренко. Вона – співзасновниця Development Foundation - "Фундація розвитку". За часи війни доклала багато зусиль для того, щоб наші військові отримали належну системну допомогу, а колеги-психологи мали необхідні інструменти. І це тільки початок.

10 вересня відбулася Міжнародна зустріч «Керівні рішення та координаційні дії за програмами, адвокація та партнерство в психосоціальному напрямі» при підтримці ВООЗ і ООН.

Це була міжнародна подія із ухилом на психосоціальній підтримці. То важлива тема говорити про запобігання самогубств у Міжнародний день 10 вересня з розумінням того, що всі хто пережили війну, відчувають депресію, важкі думки і потребують підтримки громади. 

Були присутніми учасники з усієї України. Якщо вас цікавить тема психічного здоров’я нації, розвитку системного підходу до психології в Україні, Марта відкрита до співпраці.

Спеціально для спільноти «Життя після АТО» невеличка розповідь Марти про її враження від проведеної зустрічі:

«Робота з військовими психологами і цивільними психологами, які працюють з військовими, які залучені до декомпресії, первинного етапу реабілітації, в Україні тільки починається. Більшість спеціалістів мали можливість набратися знань з різних джерел, але багато хто відмічає, що робота навіть впродовж трьох днів воркшопу дає більшу систематизацію того, що є вони робили, і яка краща послідовність має бути в застосуванні тих чи інших методів.

Структуризація набраного досвіду допомагає зрозуміти, що робити далі і як краще будувати програми. Відчувається, що людям, які, грубо кажучи, «потом і кров’ю» приймають участь в реабілітації, не вистачає довготривалих програм, щоб у них було цілісне бачення роботи від початку до кінця. Дуже різний досвід. Хтось має власні напрацювання: вони спочатку воювали, а потім стали психологами. Інші – проходили багато різних тренінгів і потім намагалися імплементувати це в свою роботу. 

Було показово, що людям важко. Коли вони мають можливість десь «понабиратися», потім – намагаються застосовувати. І часом виявляються пробіли. Ти знаєш до якої пори що робити, а далі – яма. Важливо мати багато інструментів в роботі, бо кожна людина є унікальною. На наших зустрічах відчувалося, що учасники з західних, центральних областей України були охочі поговорити, а зі сходу – більше сприймали через тіло. 

В основному workshop був практичний. На початку була година методології. Решта – це безпосередньо робота, і як люди з цим давати собі ради, як вони можуть практикувати. Тому що якщо ти сам через власне тіло не розумієш соматику, тобі буде важко допомогти іншим. Наприклад, якщо ти сам дихаєш дуже поверхнево, тобі важко захопити повітря, то буде потім важко пояснити самому клієнту. Навіть твоє тіло буде передавати цей страх.

Чому говорять, що краще, щоб працювали психотерапевти з мирної території? Бо вони приносять певний ресурс. Навіть чисто фізичний. Якщо людина сама важко почувається, їй буде важко допомогти комусь не тому, що вона непрофесіонал, а тому що їй буде важко витягнути на своєму ресурсі.

Особисті відкриття впродовж зустрічей?

Найперше, що на Донбасі люди більш тілесні. Їм соматика зрозуміла без пояснень. Особливо це відчувалося в групових техніках. Наприклад, під час однієї з них завданням групи було реагувати на зміни і синхронізувати свої дії. Для військовослужбовців таке вміння важливе навіть не під час адаптації, а в підготовці до бойових дій. Бо від синхронізації залежить те, чи виживуть вони.

Учасники говорили, як можна ці техніки застосовувати при підготовці окремо снайперів, різних підрозділів. Ця робота перегукується з підходами до підготовки військових закордоном. Всі вони направлені на те, щоб діяти злагоджено. Злагодження саме по собі має більше відношення до тіла, до того, як воно відчуває свої кордони. І якщо всіх нюансів не врахувати, синхронізації просто на просто не буде. 

Чому буває, що солдат відчуває відчай і відрізаність майбутнього, що покінчує життя самогубством. Мабуть, одна з причин, що не відбувається оце злагодження. 

До речі, частину технік ми давали в парі. І це був другий інсайт, про який можна говорити. Моя колега, Катерина, працює в США з людьми іншого менталітету. Вона відзначала, що для них краще спочатку техніки на індивідуальному рівні в контексті «допоможи собі – допоможеш всьому світу». А в нашій країні інакше. Під час роботи в групах (і це відмічали психологи, які були нами попередньо підготовлені) навпаки – парний контекст перший. Парний, бо солдати відчувають потребу в сім’ї, їхній підтримці, і синхронізації з кимось. Підмічено, що ми, українці, не є індивідуалістами, а шукаємо підтримки від когось також.

Ми збираємося повторити workshop в грудні. До цього часу ми будемо підтримувати контакт з усіма учасниками. Ми визначили, як називаються техніки, які ми практикували (в психології важливі  мова, терміни), підготували інструментарій, проскладали, прописали, підкріпили відео, щоб було легше все згадати. Але це не для того, щоб вони робили саме так, і ніяк інакше. Тому що в соматичній практиці часом бувають різні модифікації. Десь спрацьовує одне, а десь інше. Десь більше часу на це йде,  десь треба щось поміняти…

Мені дуже сподобалося, як одна дівчина (дружина військового, психолог, працює з місцевим населенням на Донбасі) одну з технік, яка називається «Групове дихання», назвала «Дихання клітини». Назвала її так для того, щоб було легше подати пояснення, що ми, як клітина, дихаємо всі разом, це мембрана. Вона цій техніці надала того контексту, який їй краще лягає. Коли психолог розуміє суть техніки, йому вже легше передати її сенс і значення. Невпевнений в собі психолог не може допомогти бути впевненою жодній людині в цьому світі.

У людей в голові є певний образ психолога. Це людина, яка сидить в кабінеті, задає питання і показує якійсь плями. Що там тебе вкладають на кушетку. І, коли спеціаліст починає використовувати щось інше, наприклад, каже: «Я бачу, що ти не дихаєш. Як ти можеш жити, якщо ти собі не даєш можливості дихати?», то відбувається своєрідний розрив шаблону. Людина починає свій звичний образ психолога виводити за рамки. Спочатку людина здивована, що, коли вона подихає, то вночі спокійно спить. У неї запитання: «Можливо, мені щось навіяли? Як так – я просто почав дихати, і воно мені допомагає? Це щось неможливе. Мені повинні були дати пігулку, - і тоді повинно було стати краще!».

Є поняття менталітету, адаптації до менталітету, надання цьому якогось українського позначення. Якщо ти говориш слово «пружність» в контексті психології, наприклад, солдатам, то вони починають тихо підсміюватися . У них свої асоціації. Їм незрозуміло, як може бути пружньою їхня психіка. Інші асоціації – це відразу ж опір, це упередження. 

Тому для того, щоб підібрати правильну подачу, відповідну саме Україні, до наших потреб, нашого розуміння, якихось наших обмежень, які є також можливими. Обмеження можна пояснити на прикладі будівлі. Будівля нас обмежує. Ми не можемо рухатися за межі будівлі так, ніби її немає. Якщо ми не зважатимемо на це, ми помремо. Якщо ми не розуміємо цього обмеження, це може закінчитися плачевно. Добре володіння своїм тілом допомагає вижити.

Тому ми робимо дослідження, щоб розуміти, що працює саме в Україні».

***

Ми дякуємо Марті та її колегам за надзвичайно важливу роботу, за їх час, сили і енергію!

Хто бажає приймати участь у workshop з колегами-психологами, які організовує Марта Пивоваренко, отримати навчальне відео з техніками, можете зв’язатися з Анастасією (тел. 098 62 31 765, 093 21 94 999, developmentfoundation.kyiv@gmail.com).

Заходьте, читайте цікаві статті на блозі: https://foundationdv.com/ua/articles

___________________________________________

Автор: Svitlana Domanchuk, копірайтер, засновниця інтернет-ресурсу "Життя після АТО"

Опубліковано в категоріях: НОВИНИ

Позначки: навчання, курси | адаптація після війни | комунікація після АТО | психологічна допомога

На цю ж тему

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Робота на заводі

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Будівництво

25.02.2022 Якщо не буде мобільного зв'язку

25.02.2022 Увага! Києво-Святошинський ЦСПР працює у звичайному режимі

22.02.2022 ВАКАНСІЯ для учасника АТО - Комірник