23.07.2020
2199

Військовий медик Світлана Фадєєва: Лікувати душу так само важливо, як і тіло

Фото: Новинарня

автор: Христина Горобець

У третю неділю червня в Україні відзначають День медика — професійне свято працівників галузі охорони здоров’я.

Напередодні свята, яке у 2020-му припадає на 21 червня, “Новинарня” поспілкувалася з військовим медиком – фельдшеркою радіотехнічної бригади Повітряного командування “Захід” ЗСУ Світланою Фадєєвою. Вона служить у 1 РТБр під Львовом ще з довоєнного часу. Торік відбула ротацію в зоні ООС під Маріуполем, а нині разом з усім військом протистоїть ще й коронавірусу.

— У моїй родині не було військових. Першопрохідцем став старший брат, коли вступив до Києва у Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. Він завжди був для мене прикладом. А порадив обрати професію військового медика мені тато, — розповідає прапорщик Світлана Фадєєва.

— Коли ви вирішили, що з роботи цивільного медика хочете піти до війська?

— Мабуть, до цього спонукало декілька подій. Одного разу мій брат повернувся додому зі столиці… У формі, такий стрункий, підтягнутий. Побачила, як він змінився. Це так надихало! Потім батько сказав, що мій бойовий характер і цілеспрямованість дуже цінувалися б в армії. Я задумалася про це, але тільки-но закінчила навчання, почала опановувати професію. Відпрацювавши три роки у терапевтичному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні зрозуміла — пора “в бій”, і пішла до війська. Добровільно (усміхається). Я виросла у військовому містечку на Львівщині, тому звично ставилася до такого життя.

— Розкажіть про свою професійну підготовку. Де навчалися?

— У 2002 році я закінчила Львівський державний медичний коледж імені Андрія Крупинського, спеціальність — сестринська справа. Згодом навчалася у Львівському національному університеті імені Івана Франка, на філософському факультеті. Одним із моїх захоплень була психологія, і я вирішила перетворити його на ще одну спеціальність. Люблю вчитися, дізнаватися щось нове, тому, крім базової освіти, часто відвідую тренінги та різні лекції, де можу розширити свої знання.

— Як зреагувало оточення на те, що ви пішли до війська? Наскільки змінилася ваша робота?

— Це дещо більше — не робота, а служба.

Усі дуже підтримували, і родина, і товариші. Подруги, наприклад, геть не здивувалися, а говорили: “Свєта, це — твоє!” Згодом вони помітили, що під час служби мої кращі риси характеру тільки пояскравішали, я стала щасливішою, мабуть. Відваги також додалося, відчуваю.

Загалом, у тилу немає суттєвих відмінностей у роботі з цивільними та військовими. Я переймаюся лише життям та здоров’ям пацієнта. Як фізичним, так і психологічним. Адже лікувати доводиться не лише тіло, а й душу.

Часом хлопці зі строкової служби приходять до мене навіть просто поспілкуватися. Коли вони самі не знають, як розповісти про свої проблеми, то прошу їх намалювати щось. Це наче й проста вправа, але вона дуже допомагає зрозуміти, що в людини на думці. Завжди повторюю, що ментальне здоров’я для всіх, а особливо для військових, має надзвичайно велике значення.

Фото: Новинарня

— Як проходить ваш робочий день?

— Усе починається щодня з п’ятихвилинки. Здача чергування, збір інформації, обмін даними. Згодом — прийом амбулаторних хворих, виконуємо лікувальні призначення.

Проводимо санпросвітню роботу, для медперсоналу щодня перед змінами — тренування з надання невідкладної допомоги. Лікар задає умови задачі, показники та симптоми, а я як чергова відповідаю, які дії маю провести. Я вважаю, що це правильно і дуже корисно. Потрібно удосконалюватися щодня.

Також одним із моїх обов’язків є перевірка харчів у їдальні. Пробую їжу — на смак, запах. Тільки після згоди медика, відповідної позначки у спеціальному журналі, їжу можна давати військовим.

Профілактика кишкових захворювань — дуже важлива, тим більше влітку. Адже через спеку продукти можуть швидше псуватися. Ми ходимо на склад, перевіряємо терміни придатності продуктів, їх стан, умови зберігання, сертифікати фірм-постачальників.

— Чи бачите результати реформи харчування в ЗСУ?

— Реформа харчування — це неймовірний прогрес. На краще змінилося все, і персонал (працівники з фаховою освітою), і посуд, і сервірування, не кажучи вже про їжу. Навіть відчувається якась домашня атмосфера, кухарі стараються, видно, що людям подобається їхня робота. Військові ситі й задоволені.

— Чи змінилося військо протягом років вашої служби?

— Безперечно. Переломним моментом в армії був початок АТО. До війни було все просто: дім, служба, справи, словом, буденність. 2014 рік змінив усе. Почалася війна, і було помітно по людях, що коли вони приїжджали з Донбасу, то привозили з собою чимало емоцій, зокрема й негативних — розчарування, кожен свій біль, спогади. Морально стало працювати важче навіть у тилу.

— Протягом весни-осені 2019 року ви були в зоні ООС на Донеччині. Розкажіть про це, будь ласка.

— Так, із травня минулого року я служила з колегами під Маріуполем. Була у складі одного з підрозділів ПвК “Захід”.

Спершу було трошки складно адаптуватися. Ніколи не була на Сході, тим більше в зоні бойових дій.

На бойовому злагодженні в Стрию познайомилася зі штатними медиками полку. З моєї частини також була старший солдат, вона їхала на Донбас на посаду кухаря.

Під час ротації тамтешні медики неохоче віддавали нам свою ділянку роботи. Можна зрозуміти, вони провели на місці понад вісім місяців, вкорінилися. Переймалися, чи ми справимося зі всім, що вони нам залишають.

Я занурилася в роботу, спершу — з документами, потім — за своїми безпосередніми обов’язками, так і дискомфорт минув. Там теж перевіряла якість їжі, контролювала, що ситуацію на складах, отримувала продукти.

Проводила щоденне опитування особового складу — про здоров’я, як справи. Якщо в когось були скарги, то ця людина потім приходила до мене в кабінет, спілкувалися, проводила огляд, надавала допомогу.

Із хлопцями й дівчатами проводила заняття з тактичної медицини. Наприклад, тренувалися накладати турнікет на час, адже під час втрати крові дорога кожна секунда. Проходили нагадували накладання шин, інші види допомоги. Забезпечення ліками та медзасобами було на високому рівні.

На Донеччині на мене чекала не лише робота медика, а й бойові чергування. Була до цього готова, вивчила всі обов’язки та інструкції, проводила обхід території.

— Що змінилося у вашій роботі з приходом коронавірусу і карантину?

— Звісно, ми у війську дотримуємося всіх рекомендованих урядом заходів, проводимо дезінфекцію, щоденну термометрію, опитування. Часом доводиться по декілька разів пояснювати людям, наскільки й чому важливо дотримуватися всіх вимог.

Карантин впливає ще й психологічно. Навіть стійкого військового кількаразове вимірювання температури за добу може роздратувати (усміхається).

…Коли приходжу додому, то знімаю військову форму не лише як одяг, а й намагаюся відключатися від роботи. Карантин трошки змінив людські стосунки, показав, що є важливим, а що — не дуже. По-особливому цінується час, проведений з дітьми (старшому сину 12, донька закінчила перший клас). Хоча вони й кажуть, що “мама пропадає на роботі”, але нічого не зробиш — посилений режим через пандемію.

— Кажуть, жінки сьогодні руйнують стереотипи, пов’язані з армією. Чи погодитеся ви з цим?

— Безперечно. Це дуже важлива справа, її потрібно робити, озброївшись витримкою, впевненістю у своїх силах і трошки з гумором. Тішить, що кількість жінок-військовослужбовиць щороку збільшується. Сподіваюся, ця тенденція триватиме.

За роки служби в ЗСУ траплялося різне. Не раз запитували, мовляв, Світлано, ти така красива жінка, навіщо тобі та армія? Я ж відповідала колегам-чоловікам: “А тобі, такому красивому, навіщо?” Одразу — усмішка і порозуміння.

Джерело: Новинарня

___________________________________________

Читайте щоденні новини на сайті "Життя після АТО":

Знайдіть нас у Facebook:
https://www.facebook.com/groups/life.after.ato/

Дякуємо Воїнам за захист!
Хай ваше життя після АТО буде успішним!

******

Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ | Жінка у війську

Позначки: адаптація після війни | психологічна допомога | про нашу армію

На цю ж тему

5.03.2021 Рівність не означає однаковість: жінки на війні та після

17.12.2020 Жінки-військовослужбовці мають право на додаткову щорічну відпустку

20.10.2020 Ветеранкам з невеличких міст пропонують навчитися створювати власний бізнес

11.09.2020 На що має право вагітна військова

Ми в мережі Facebook

Пошук

Додати інформацію

Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.