Вцілілий

Зустрінь мене, кохана, на вокзалі, 

Вернувсь з боїв, як дід твій, посивілий. 

Нема на грудях орденів-медалей... 

Ти що? Не плач! Ти ж бачиш, я вцілілий.

Не треба сліз, всміхнись мені, кохана, 

Це тільки рана, в тебе я везучий! 

А до мого товариша Івана 

Прийшов кінець трагічний й неминучий.

Так добре в нас, звикатиму до тиші, 

У вухах ще гримлять ворожі залпи. 

Ну все, не плач, ти ж бачиш, тут я, вижив! 

Радію я, що є кому стрічати.

Твої листи мені там гріли душу, 

Давали сил не втратити надії. 

Вцілілий я тому, що вижить мусив, 

Хто, як не ми, відновимо руїни.

Щасливий я, є щастя, що вернувся, 

Що можу я усіх вас обійняти! 

Але той жах не зникнув й не забувся, 

В таких, як я, кидали там гранати.

Зустріньте нас, утомлених, вцілілих. 

Мир бережем високою ціною... 

Вернулись ми з ворожого прицілу, 

Із тих боїв, що ще не звуть війною.

(с) Іванна Піхун

___________________________________________

Опубліковано в категоріях: Комунікація після АТО | НОВИНИ | Різне

Позначки: вірші | натхнення

На цю ж тему

18.07.2018 Новини щодо забезпечення житлом військовослужбовців збройних сил України та членів їх сімей

18.07.2018 Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття “особливий період”

16.07.2018 Міноборони затвердило новий порядок виплати грошового забезпечення для ЗСУ та ДССТ

13.07.2018 Луцька філія Тернопільського Національного Економічного Університету (ТНЕУ) запрошує ветеранів АТО на заочну форму навчання 2018 року

13.07.2018 Виживання в лісі. Практичні поради