Вцілілий
Зустрінь мене, кохана, на вокзалі,
Вернувсь з боїв, як дід твій, посивілий.
Нема на грудях орденів-медалей...
Ти що? Не плач! Ти ж бачиш, я вцілілий.
Не треба сліз, всміхнись мені, кохана,
Це тільки рана, в тебе я везучий!
А до мого товариша Івана
Прийшов кінець трагічний й неминучий.
Так добре в нас, звикатиму до тиші,
У вухах ще гримлять ворожі залпи.
Ну все, не плач, ти ж бачиш, тут я, вижив!
Радію я, що є кому стрічати.
Твої листи мені там гріли душу,
Давали сил не втратити надії.
Вцілілий я тому, що вижить мусив,
Хто, як не ми, відновимо руїни.
Щасливий я, є щастя, що вернувся,
Що можу я усіх вас обійняти!
Але той жах не зникнув й не забувся,
В таких, як я, кидали там гранати.
Зустріньте нас, утомлених, вцілілих.
Мир бережем високою ціною...
Вернулись ми з ворожого прицілу,
Із тих боїв, що ще не звуть війною.
(с) Іванна Піхун
___________________________________________
Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ
Позначки: вірші
На цю ж тему
17.12.2020 Реабілітація учасників бойових дій на базі Одеського військового санаторію
17.12.2020 Шлях повернення ветерана до життя в мирному суспільстві. Як його полегшити?
5.11.2020 Контузія та її наслідки. Частина 1
5.11.2020 Як у Сумах у Центрі УБД лікують та консультують ветеранів
18.10.2020 Як допомогти військовому повернутися з війни додому
Пошук
Останні дописи
Додати інформацію
Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.