Як я можу допомогти своєму чоловікові? (Коли війна приходить в дім, частина 16)

ЯК Я МОЖУ ДОПОМОГТИ СВОЄМУ ЧОЛОВІКОВІ?

Як створити цілющу атмосферу для свого чоловіка

Головною метою цієї книги до цього моменту було прагнення допомогти вам краще зрозуміти стресову ситуацію, в якій ви опинилися, і навчити вас піклуватися про себе саму. Для більшості дружин і матерів характерна благородна якість – ставити добробут своїх чоловіків і дітей понад власний добробут і найчастіше навіть собі на шкоду. Але, як ми зазначали раніше, якщо ви не витримаєте, хто візьме на себе ваші функції? Хто подбає про вас? 

Ми сподіваємося, що ми дали вам корисні поради щодо того, як вижити й досягти успіху в умовах пережитого вами травматичного стресу. Але ми знаємо, що ваше серце присвячено тому, щоб піклуватися про свого чоловіка та дітей, якщо вони у вас є. Цей і наступний розділи допоможуть вам визначити проблемні питання, що постають у ваших чоловіків, а також дадуть практичні поради щодо того, як стати «мостом до зцілення». 

ДЯКУЄМО ЗА ПІДТРИМКУ

Дуже добре, що у вас досі є бажання піклуватися про свого чоловіка й підтримувати його. Чому? Тому що ви перебуваєте у найвигіднішій для цього позиції, порівняно з будь-якою іншою людиною на цій планеті. Згідно з даними Центру психології розвитку при Американській психіатричній асоціації, 

«Одним з найбільш важливих чинників відновлення після травми є соціальна підтримка. У більшості випадків первинним джерелом соціальної підтримки є сім'ї. Подружжя й сексуальні партнери зазвичай вважаються основним джерелом соціальної підтримки».

Ваша підтримка для чоловіка, який отримав психологічну травму, є найсильнішим засобом допомоги, яку він може де-небудь знайти, – усвідомлює він це чи ні. Бріджет Кантрелл і Чак Дін, автори практичного посібника для ветеранів війни під назвою «Повернути серце до дому», роблять таке спостереження: 

«Дуже важливо, щоб партнер або член сім'ї, який живе з чоловіком, який страждає на ПТСР, демонстрував йому свою підтримку. Ви можете стати його «другими очима», підвищивши пильність і посиливши співчуття, щоб зрозуміти, як на вашого коханого чоловіка вплинули симптоми посттравматичного стресу... Шанс на те, що це станеться, буде вищим, якщо партнер або член сім'ї це розуміє та бере участь у його житті на шляху до зцілення».

Та поки ви виконуєте свою роль Помічниці Номер Один для свого чоловіка, дуже важливо, щоб ви не сприймали себе як всемогутню героїню, яка повинна з'явитися на сцені, врятувати свого чоловіка й вирішити всі його проблеми. Доктор медицини Афродіта Матсакіс, експерт з травми міжнародного рівня та колишній клінічний співробітник, координатор Центру допомоги ветеранам В'єтнаму в Сілвер Спрінгс, дає дуже важливе застереження:

«Хоч ви й прагнете якомога більше підтримати вашого партнера, який пережив травму, однак ви не можете стати всім для нього. Як би сильно ви не любили його або її, вам не вдасться «змінити» минуле й «виправити» всі несправедливості, з якими йому довелося зіткнутися. Якщо ви, вибиваючись з останніх сил, будете піклуватися про того, кого любите, все може скінчитися вашою образою, якщо він/вона не зможе зцілитися так швидко або так глибоко, як ви на те сподіваєтеся. Тут застосовується акронім, що використовується в групах анонімних алкоголіків: «ПКЛ». Причина, контроль, лікування. Не ви були причиною проблеми людини, яка пережила травму. Ви не можете його/її контролювати й не можете його/її вилікувати. І хоча, звичайно ж, ви можете його підтримати, ви не можете змінити минуле, як би йому цього не хотілося, і як би вам цього не хотілося».

НАВІЩО НАМАГАТИСЯ? 

Переживаючи ваші героїчні й безкорисливі спроби допомогти, чи довелося вам ставити собі запитання: «Чому я досі з цим хлопцем? Навіщо мені все це потрібно? Чому б мені не піти?». Якщо у вас виникали такі запитання, ви не самотні. За інформацією Департаменту оборони, частота розлучень у сім'ях офіцерів, рядового й сержантського складу, які брали участь в активних бойових діях від 2001 до 2004 року, зросла майже вдвічі. Що стосується статистики розлучень людей після звільнення з армії, то її немає взагалі. А поки що ви й багато інших дружин прийняли рішення залишитися зі своїми чоловіками з причин, гідних поваги. Доктор Чарльз Фіглі, перший редактор «Журналу травматичного стресу», цитує дані дослідження, в якому взяли участь дружини ветеранів Ізраїлю з ПТСР. Під час дослідження вивчалося питання, як і чому вони змогли залишитися зі своїми чоловіками в складних шлюбах. Більшість з цих жінок замислювалися над розлученням, але вирішили не йти на це, ґрунтуючись на п'яти основних причинах: 

● Сильне почуття морального посвячення чоловікам.

● Страх, що чоловік може померти, якщо її не буде поруч, щоб допомогти.

● Спогади про добрі почуття, які були між ними до участі чоловіка в бойових діях, коли вони були щасливі в шлюбі.

● Визнання мужності й рішучості чоловіка в боротьбі з ПТСР, що дало їм сили боротися далі.

● Посилення чутливості з боку чоловіка до емоційних труднощів дружини та дітей.

Приділіть кілька хвилин тому, щоб послухати своє серце. Одна чи кілька цих причин можуть описати, чому й ви справляєтеся з труднощами, або, можливо, у вас є на те інші причини. Запишіть, чому ви не залишаєте свого шлюбу. Не важливо, наскільки благородними ви вважаєте свої причини (наприклад, «у мене немає грошей, щоб переїхати»). Чому ви залишаєтеся з ним? 

ЧИМ Я МОЖУ ДОПОМОГТИ?

Якби ми хотіли, то могли б написати цей розділ довжиною в 100 сторінок. Але, намагаючись бути лаконічними, ми хотіли б дати вам кілька порад щодо того, як справлятися у семи найважливіших сферах, в яких ви можете надати своєму чоловікові неоціненну допомогу. В одному розділі всього не напишеш!

Ми хотіли б відзначити, що деякі з наведених тут порад не всім читачам можуть здатися здійсненними. Всі стосунки різні. Рівні, методи, досвід і глибина спілкування у різних пар може змінюватися. Додайте сюди ще й екстремальний стресовий чинник у вигляді бойової психічної травми – і у вас можуть виникнути дуже серйозні труднощі. Можливо, вам буде складно навіть уявити, що ви з чоловіком можете сидіти й спокійно обговорювати домашні справи, питання спілкування або сексуальну близькість. Це нормально! Можливо, ви просто ще до цього не готові. Але це не означає, що цього не буде через півроку або рік. Якщо вам трапляється порада, застосування якої здається неможливим, не змушуйте себе й не намагайтеся відразу ж через силу її використовувати. Нехай це стане темою молитви, і ви побачите, як Бог може змінити це з плином часу. Те, що неможливо сьогодні, може стати легко досяжним в майбутньому. 

1. Заново окресліть свої ролі й обов'язки

Коли ваш чоловік брав участь у воєнних діях, ви взяли на себе багато обов'язків, які раніше розподілялися на «чоловічі» й «жіночі». Можливо, розподіл ролей був неправильним ще до його відрядження, і, звичайно ж, вони абсолютно переплуталися після того, як він повернувся додому з бойовою психічною травмою. А ви, можливо, не лише працюєте (частково зайняті чи цілий день), але, можливо, виконуєте роль мами, відповідаючи за все, що відбувається в житті ваших дітей. А зараз, коли ваш чоловік повернувся, і ви намагаєтеся впоратися з його переживаннями, іноді у вас може виникати відчуття, ніби у вас з'явилася ще одна дитина. Мелані, мати трьох дітей і дружина ветерана, пише в книзі Афродіти Матсакіс «В'єтнамські дружини»: 

«Зараз я відповідаю і за більшість деталей у житті свого чоловіка: призначаю йому прийоми лікарів, пояснюю його поведінку, захищаю його від його і від своїх батьків, соціальних працівників та сусідів. Я також веду всі його папери, а оскільки він з тих ветеранів, які ненавидять податкову службу, я веду ще і всю сімейну бухгалтерію».

Є дві причини, згідно з якими ви повинні виділити час на те, щоб перерозподілити, прояснити й передати деякі свої ролі й обов'язки: (1) щоб уникнути вашої передчасної смерті та (2) як позитивний метод залучення вашого чоловіка до процесу зцілення. Спочатку, коли він буде намагатися заново інтегруватися в життя сім'ї, йому буде трохи не по собі. Поки його не було вдома, ви переключилися на високу швидкість у своїй коробці передач з режимом необхідності «робити все». Свідомо чи несвідомо ви можете вважати, що змінити щось – це означає порушити ефективність безперебійної роботи вашої машини. «Якщо нічого не зламалося, то не потрібно це лагодити!» Крім того, можливо, його травма негативно впливає на його здібності, та, можливо, вам не захочеться піддавати свою машину небезпеці, даючи йому можливість керувати певними частинами. Однак заради загального добра, ви повинні спробувати це зробити. Доктор Катлін Гільберт, доцент медико-санітарних дисциплін при університеті штату Індіана, пише: 

«Перебираючи на себе всі функції, жінка не лише підвищує власний рівень стресу, але й сприяє позбавленню чоловіка права голосу в сім'ї. Спроба взяти на себе ті ролі, які традиційно виконував чоловік, може сприйматися ним як доказ того, що дружина вважає його нездатним виконувати свою роль. З іншого боку, він сам може посилювати своє відділення від сім'ї, відмовившись від виконання своїх обов'язків, бачачи, що дружина готова взяти їх на себе».

Список обов'язків

На окремому аркуші паперу – бажано разом з чоловіком – складіть список усіх своїх обов'язків по господарству. Перерахуйте всі завдання, якими б незначними вони вам не здавалися. Включіть до списку такі обов'язки, як винесення сміття, лагодження машини, покупка продуктів, оплата рахунків, читання казок дітям на ніч, підстригання газону, відвідування з собакою ветеринара, миття посуду тощо. Поруч зі списком накресліть два вузькі стовпчики. Вгорі лівого стовпчика напишіть «ЗАРАЗ» і відзначте своїми ініціалами або ініціалами чоловіка кожен з обов'язків залежно від того, хто його виконує в цей момент. Правий стовпчик підпишіть словом «ІДЕАЛЬНО» й відзначте, хто повинен в ідеалі виконувати кожен з обов'язків. У деяких випадках ви можете поставити позначку «обидва», тобто це ті обов'язки, які може виконувати будь-хто з вас залежно від того, хто вільний на момент необхідності (наприклад, коли потрібно відвезти собаку до ветеринара). Але постарайтеся, щоб таких позначок було якомога менше. 

Якщо ваш чоловік працює повний день, а ви – ні, можливо, більшу кількість обов'язків буде відзначено вашими ініціалами, ніж його, і це нормально. Але це не означає, що всі обов'язки повинні бути вашими! Ніде не вибито на камені, що типові чоловічі та жіночі ролі мають залишатися непорушними й донині. Як пише доктор Матсакіс, «материнство не обов'язково має включати в себе прання, а батьківство не обов'язково повинно виключати його».7 Разом обговоріть кожну з ролей та кожен з обов'язків і спробуйте досягти певного роду рівності. 

Якщо бойова психічна травма дуже серйозна й у неї є симптоми, які не дають чоловікові взяти на себе нормальний обсяг обов'язків, для його одужання все одно важливо, щоб у нього були обов'язки, які він повинен виконувати щоденно. Одним із серйозних компонентів почуття спустошення за умови бойової психічної травми є втрата контролю. Якщо ви зможете допомогти йому здобути почуття контролю хоча б над крихітною частиною свого світу, це може суттєво допомогти справі. Доктор Роберт Хікс, спеціаліст резерву ВВС США, психолог і експерт у сфері ПТСР, підкреслює, наскільки це важливо і описує це так: «умертвіння ментальних і психічних драконів переконує нас в тому, що ми ні на що не здатні»:

«Нам, людям, створеним за образом Божим, було доручено керувати своїм оточенням (див. Буття 1:26). У нас закладена глибока потреба керувати своїм життєвим оточенням... Через травму найкращі люди на певний час стають непрацездатними. Та коли ми завдяки турботі й підтримці починаємо виходити зі своєї мушлі, нам потрібно відновити втрачений контроль. Нам потрібно витягти меч та умертвити кількох драконів. У психологічній термінології цей принцип називається відновленням локусу контролю. Для власного ментального здоров'я нам необхідне якесь місце чи будь-яка сфера, яку ми здатні контролювати. Ми не можемо контролювати все, але нам необхідно відновити контроль над чимось. Відновлюючи контроль в малому, ми можемо почати відновлювати свою особистість і навколишній світ».

Однак важливо пам'ятати про те, що контраст між завданнями в зоні ведення бойових дій, від яких серце вискакує з грудей, і побутовими обов'язками надзвичайно великий. Йому може бути складно переключитися від стрибків адреналіну під час проходження ворожими районами Фаллуджі до прогулянки з собакою. Для цього знадобиться «повторне навчання», яке займе деякий час. Виявляйте розуміння і терпіння до нього в цей перехідний період. 

Різноманітні ролі. Залежно від того, як почувається ваш чоловік і на якому етапі відновлення він знаходиться, ваші ролі будуть змінюватися. Нижче перераховані можливі ролі, які ви можете взяти на себе як дружина чоловіка, який пережив бойову психічну травму. Жодна з них не може бути «неправильною» за своєю суттю. Просто деякі з них практичні, а деякі – героїчні й благородні. Поставте позначку біля тих ролей, які ви на цей час виконуєте в житті свого чоловіка, або допишіть ті ролі, яких ви не знайшли в списку:

– Дружина 

– Мати

– Водій

– Адміністратор з медичних питань

– Фармацевт 

– Натхненниця

– Утішителька

– Слухачка

– Добра самарянка 

– Коханка 

– Відповідальна за цілющу атмосферу

– Секретар

– Бухгалтер 

– Відповідальна за суспільне життя

– Директор з розваг

– Найкращий друг

Не ваша роль

Не беріть на себе роль «виправителя» свого чоловіка. Ви повинні постійно нагадувати собі про те, що його цілитель – це Бог, а не ви! Якщо ви спробуєте взяти на себе роль, для якої не підготовлені, ви розчаруєтеся в собі й завдасте прикрощів своєму чоловікові, або, що ще гірше, уповільните процес його відновлення. Пейшенс Мейсон одружена з Робертом, ветераном В'єтнамської війни, який повернувся додому з ПТСР. Оскільки до 1980-го року цей розлад було мало вивчено, Пейшенс присвятила своє життя тому, щоб допомогти своєму чоловікові пройти через всі його переживання, якими б вони не були. Сьогодні вона визнала б, що багато робила неправильно, але вчилася на своїх помилках.

«Я робила це постійно. Я намагалася виправити Боба. Я не знала, що у нього ПТСР, але я знала, що проблеми в нього, а не в мене, тому постійно шукала якісь рішення: читала книгу, ходила до психолога, переїжджала, шукала нову роботу, читала наступну книгу. Жоден з цих способів не працював, частково через те, що я не знала, чия це проблема. Я вважала, що це моя проблема. Я думала, що він – моя проблема, і не бачила в цьому ніякого егоїзму. Я розглядала себе як люблячу, щедру людину, готову на все, щоб допомогти своєму чоловікові. Але не бачила того, що я не була здатна переносити його природні емоції, тому що мені здавалося, що підбадьорювати його й не давати виражати свій гнів – це добре. Я не могла дозволити йому виражати свій гнів, печаль, відчай – і тому він не міг зцілитися».

2. Опануйте мистецтво правильної сварки

У будь-яких стосунках час від часу виникають конфлікти. Але коли один з учасників конфлікту страждає від бойової психічної травми, цілком можливо, що це буде відбуватися частіше, ніж зазвичай. З цієї причини ви з чоловіком повинні домовитися про певні «правила сварки». Зазвичай, коли чоловік з дружиною сваряться, вони не зацікавлені в правилах, адже «кожен сам за себе!» Та коли вони не сваряться, вони не зацікавлені в обмірковуванні правил: «Навіщо думати про негатив, коли все так позитивно?» Та якщо у вас обох заздалегідь є чітке розуміння та згода щодо того, як розв'язати конфлікт, а не як в ньому перемогти, ваші сварки будуть коротшими, менш ворожими й завдадуть менше шкоди. А, згодом, і самих сварок стане менше! 

Перш за все подумайте про те, що відбувається під час сварки і як можна покращити основні механізми спілкування під час конфлікту. Якщо ви й ваш чоловік зможете погодитися та прийняти такі вісім принципів, ваші конфлікти стануть більш продуктивними:

ФОКУСУЙТЕСЬ НА:                    А НЕ НА:

Одній проблемі за раз          Багатьох проблемах одночасно

Проблемі                               Людині

Поведінці                                 Характері

Деталях                                  Загальних твердженнях

Вираженні почуттів             Осуді характеру

Твердженнях, що починаються зі слова «Я» Твердженнях, що починаються зі слова «Ти»

Видимих фактах                        Підозрах про мотиви

Взаєморозумінні               Хто виграв чи програв суперечку

Потім ще раз подумайте про те, з ким ви сперечаєтеся і як потрібно ставитися до цієї людини. Джон Готтмен у своїй книзі «Сім принципів, які допоможуть вашому шлюбу відбутися», пише: 

«Певною мірою [рішення проблем] зводиться до володіння гарними манерами. Це означає, що потрібно ставитися до чоловіка з такою ж повагою, з якою ви ставитеся до своїх друзів. Якщо хтось із гостей забуде у вас парасольку, ви скажете: “Ось, ти забув свою парасольку”. Ми ніколи навіть не подумаємо про те, щоб кричати: “Та що з тобою? Ти постійно її забуваєш! Будь уважнішим! Я що, рабиня, що повинна постійно прибирати за тобою?”. Ми виявляємо повагу до почуттів гостя, навіть якщо справи йдуть не дуже добре... Від вас вимагається не більше, ніж потрібно було б при спілкуванні зі знайомим, а тим більше це стосується людини, з якою ви обіцяли розділити життя».

Джерело: Коли війна приходить в дім, © Кріс і Ранелла Адсит

___________________________________________

Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ | Коли війна приходить в дім, © Кріс і Ранелла Адсит | Поради родинам захисників

Позначки: адаптація після війни | комунікація після АТО | психологічна допомога | наслідки війни

На цю ж тему

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Робота на заводі

26.06.2022 Робота в Польщі для чоловіків - Будівництво

25.02.2022 Якщо не буде мобільного зв'язку

25.02.2022 Увага! Києво-Святошинський ЦСПР працює у звичайному режимі

22.02.2022 ВАКАНСІЯ для учасника АТО - Комірник