20.10.2020
427

Я точно впевнений, що не даремно воював...


- Ти з ато? 

-Це там тебе так? 

-І що? Держава щось допомагає?  Топ запитань які я чую найчастіше.

Але є ще і такі:  

- За що там воювати??

- То тільки бізнес, а ми маємо дружити. То порох з Путіним воює. 

І ще купу різної повної безглуздям херні, якою відмазують свою безхребетну волю раба.

Найбільш мене харить:

- А що ця Україна мені дала, щоб за неї воювати?? 

Я не знаю як відповідати на це запитання чемно.. бо бл.... Я не навчився спілкуватися з людьми у яких відсутній мозок.

Ще я часто чую запитання: 

- А ти не шкодуєш? - коли дізнаються що ходжу з палочкою через поранення.

Ні звичайно, не шкодую. Коли я вмовляв воєнкома взяти мене на службу, чи дати координати добробатів, я робив це свідомо, добре розуміючи про увесь спектр наслідків, від легкої контузії до стану овоща. Смерть не лякала. Померти в бою за рідну Батьківщину це честь.

Проте я часто задумуюся над "А за що там воювати?" І відразу знаходжу відповідь в своїй пам'яті.

У 2014 році в Чорнухине, під Дебальцево, яке десанти звільнили від окупації, а ми зайшли слідом, ми зупинилися біля магазину.

Хлопці пішли купити щось на блок пост, а я лишився охороняти нашого "Урала". Був я в броніку, балаклаві, на плечі маленький прапорець. Більше знаків не було. До мене підійшов хлопчик, років десяти.. чумазий, трохи обшарпаний, думав проситиме щось. Я помилився.

Він мені сказав:

- Дядя спасибо вам. Укри не злі, ви хороші, ви нас спасли. - намагався малий розмовляти українською - Не оставляйте нас пожалуста, ви харошие. 

І простягнув мені цукерочку. 

Балаклава приховала мої сльози.

Або ж коли я шкутильгав містом Лева після поранення, троє юних курсанта "Суворовского" перейшли на стройовий і порівнявшись зі мною віддали військове вітання, і в один голос промовила "Дякую"

Чи Одеса, пляж, мав годинку на купання в морі. Вийшовши на берег, підійшла жіночка і сказала нам: 

- Я видела как вы ишли... Простите нас и спасибо вам ребята за всё

Дала пакет з морозивом і зі сльозами на очах швидко зникла, поки ми з хлопцями усвідомили, що сталося.

Та ще багато різних випадків.

А найголовніше, мої рідні, не здригаються від звуків пострілу салютів. Мій брат зростає під мирним небом.

Діти близьких мені людей, живуть з батьками в квартирах чи будинках, а не в підвалах.

Діти тих людей яких я люблю, граються, динозаврами, машинками чи планшетами, а не осколками від "градів" і слово війна для них це просто звук.

Тому я точно впевнений, що не даремно воював, точно впевнений що не шкодую, і точно знаю, що в разі погіршення ситуації, я знову буду в окопі, попри інвалідність, один бій я точно винесу, і нищитиму ворога до останнього подиху

А я не один такий. Нас тисячі!

Джерело: Вадим Зябліцев

___________________________________________

Читайте щоденні новини на сайті "Життя після АТО":

Знайдіть нас у Facebook:
https://www.facebook.com/groups/life.after.ato/

Дякуємо Воїнам за захист!
Хай ваше життя після АТО буде успішним!

******

Опубліковано в категоріях: НОВИНИ

Позначки: про нашу армію

На цю ж тему

21.11.2020 Коли військослужбовець може бути відсторонений від виконання службових повноважень

21.11.2020 Увага! Обновлені зразки рапортів та заяв, які стосуються грошового забезпечення, відпусток та звільнення

10.11.2020 Як уберегтися захиснику України від затримання та обвинувачень за кордоном

10.11.2020 Чи обмежується право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно та невикористану додаткову відпустку для УБД

10.11.2020 Cкільки отримує солдат на першій лінії

Ми в мережі Facebook

Пошук

Додати інформацію

Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.