11.12.2017
202

Діти воюють найкраще: Як вояки АТО гартують молодше покоління


Автор: Галицький Кореспондент

 

Коли твій сусід – Росія, треба бути завжди напоготові. Раптом укотре прийдуть «захищати»? Декотрі бійці знали про це вже давно і ще задовго до Майдану готувалися до війни. Повернувшись із фронту, вирішили передавати свій цінний досвід дітям, формуючи в них свідомість гідного українця. Цього разу в рубриці мотивуючих історій ветеранів АТО розповідаємо аж про чотирьох івано-франківських воїнів, яких об’єднала спільна справа: Сергія Демчука, Ігоря Жовтулю, Віталія Савчука і Святослава Кондрата.

 

По-партизанськи

 

Тренер із бойових мистецтв Сергій Демчук свого часу долучився до підготовки бійців, які вирушали в зону АТО. «ЗСУ цим не займається ефективно. На щастя, є інші люди, котрі роблять це дійсно добре», – каже він.

 

Нині Сергій Демчук – керівник національно-патріотичної молодіжної військової програми «Карпатський легіон», Ігор Жовтуля є там інструктором, а Віталій Савчук і Святослав Кондрат – майбутні тренери.

 

Керівник Івано-Франківської обласної організації УНСО Ігор Жовтуля став першою людиною з бойовим досвідом, хто погодився навчати учасників вишколів. Ще з 1998 року чоловік займається підготовкою, в першу чергу, цивільного населення до бойових дій, а також до екстремальних ситуацій, стихійних лих тощо. Тим паче члени УНСО від часів розвалу СРСР брали участь у багатьох воєнних конфліктах: на Балканах, у Придністров’ї, Абхазії, Чечні, Нагірному Карабаху, Африці, Ізраїлю…

 

Каже, що УНСОвці ще з початку 90-х знали, що в Україні точитиметься війна, щоправда, початок передбачали у 2015 році. «Це ж було очевидно для кожної мислячої людини», – переконує Ігор Жовтуля

 

Перший військовий досвід в російсько-українській війні Ігор Жовтуля отримав навесні 2014-го, коли до УНСО звернулося Головне управління розвідки. Була робота на півночі України, де не вистачало сил і засобів, щоб зреагувати на агресію. УНСОвці діяли як частина «Правого сектора». Згодом по-партизанськи воювали у багатьох гарячих точках. Зрештою офіційно оформились через Міністерство оборони України. Так сформували добровольчий курінь УНСО в складі 131-го окремого розвідувального батальйону, який об’їздив усю зону АТО. Перша ротація відбулася лише через вісім місяців.

 

Віталій Савчук воював разом з Ігорем Жовтулею, а Святослав Кондрат – член націоналістичного руху «Карпатська Січ». У 2014 році організація створила однойменний підрозділ спецпризначення, який спершу діяв у складі «Правого сектора», а потім легалізувався в батальйоні «Донбас». Оскільки на той момент Святослав ще був неповнолітнім, то лише інтенсивно готувався, проходив різні вишколи, адже знав, що воюватиме на сході. Наприкінці 2016-го виїхав на ротацію як боєць УДА.

 

Плекати кадри

 

Повернувшись із фронту, бійці не сидять, склавши руки – передають досвід молодому поколінню, адже за ними – майбутнє. Загалом уже було проведено понад 15 військово-патріотичних вишколів на базі «Карпатського легіону» для учнівської молоді з усієї України, хоча програма адаптована для всіх вікових груп.

 

Кожен табірний заїзд дислокується у різних мальовничих куточках Прикарпаття. Впродовж двох тижнів в умовах дикої природи учасники вивчають ази військової справи і домедичної допомоги. Вправляються зі зброєю, відпрацьовують стратегію і тактику ведення умовних бойових дій, вчаться виживати в екстремальних умовах. Серед занять – інженерна справа, балістика, імітація роботи диверсійних груп, топографія, мінно-підривна підготовка, вивчення зброї. Бійці переконують, що діти, які проходять вишколи, знають більше про зброю, ніж багато кадрових офіцерів вищої ланки. Також юні учасники опановують техніку бою давніми видами зброї – ножами, булавою, серпами, шаблями, палицею та тренуються в рукопашних боях. На території табору, як правило, є своя зброярня, де зібраний чималий арсенал навчальної зброї.

 

У таборі живуть по-спартанськи – їжа з польової кухні, ночівля у наметах. Щоранку діти роблять загальну руханку, снідають, перед їжею і після – молитва, посуд миють водою і травою, а далі – навчання. «Умови, в яких живуть учасники вишколу, наближені, до тих, в яких перебувають бійці в зоні АТО, – розповідає Сергій Демчук. – Ось тільки годують у таборі дуже добре. Часто, коли діти повертаються додому, мають розлади травлення. Культура харчування в сім’ях залишає бажати кращого. Хоча це проблема системи – магазини забиті напівфабрикатами».

 

Загалом, у таборі, з одного боку, є ієрархія командування і підлеглих, а з іншого – братерство і дружба.

 

Мета створення «Карпатського легіону» – плекати кадри для українського війська, силових структур. «Якщо ж вони оберуть інші сфери (гуманітарні, технічні тощо), то однозначно стануть лідерами в своїх групах, адже матимуть надвисоку свідомість. Діти, які хочуть щось змінити у своїй державі, вже володітимуть досвідом служби у військових структурах і зможуть вижити в будь-яких умовах. Залишається тільки дати їм в подальшому нормальне соціальне забезпечення і зелене світло до дій, – каже керівник «Карпатського легіону». – Можливо, саме ці діти й побудують нову, якісно кращу країну».

 

Мотивуючим фактором для дітей став Майдан. І, звісно ж, події в зоні АТО. Дітям, чиї батьки на війні, узагалі не треба багато говорити про національно-патріотичне виховання. Вони й так уже все розуміють.

 

«На відміну від дорослих, діти завжди відкриті до всього нового, – каже Ігор Жовтуля. – Єдине питання – хто їм про це розповідає і цього навчає. Нам вдалося подати військову тематику у доступній ігровій формі».

 

Вояки переконують, що після вишколів діти стають більш серйозними і відповідальними, вміють аналізувати. Часто їм стає нецікаво спілкуватися з більшістю однолітків, які переймаються лише тим, у кого новіший гаджет.

 

«Не раз доводилося чути, що доступ до зброї, хай навіть несправжньої, породжує в дітях агресію, – каже Ігор Жовтуля. – Це не так. Зброя може розвинути агресію лише в йолопів. Навпаки, дітей просто необхідно мілітаризувати в хорошому значенні цього слова».

 

Козаки і свинопаси

 

Святослав Кондрат переконаний, що сильних війна робить сильнішими, а слабких – слабшими. Це лише чинник, який розкриває істинну сутність людини: «Хто налягав на чарку до мобілізації, той і в зоні АТО, і після повернення з фронту теж пиячить. Тож не варто стверджувати, мовляв, війна нищить людей».

 

Ігор Жовтуля додає, що армія – це відбиток суспільства: «Наші люди масово «вживають». І не треба казати, ніби бійці спиваються через травматичний досвід на війні. Це нісенітниця. Наше суспільство ще з радянських часів не обходилося без чарки». Він зазначає, що такою була цілеспрямована політика зверху – зробити українців максимально неготовими до війни. Великою мірою це вдалося.

 

Є ще багато інших негативних моментів. Наприклад, високі зарплати в зоні АТО стали колосальним навантаженням на бюджет. Економіка будь-якої держави не здатна довго таке витримувати. «При українській ментальності це неправильний підхід, – вважає Ігор Жовтуля. – Аби давати армії велику зарплату, суспільство повинно мати високий рівень свідомості. Наприклад, як в Ізраїлі і частково в США. Тоді як у нас піти воювати за Батьківщину в кращому разі сприймають як заробітчанство». Ідейні бійці вже давно розчарувалися і зараз просто накопичують у собі злість – до наступного Майдану. Дехто їде за кордон.

 

Ігор Жовтуля доволі скептично ставиться до посттравматичного стресового розладу, від якого страждають чимало бійців після війни. Каже, що для нормальних чоловіків зона АТО – це є Січ. З іншого боку, як стверджує боєць, українці здавна ділилися на козаків і свинопасів. Якщо ж комусь морально важко стріляти у ворога, можна іншим чином внести свою лепту для підтримки держави. Йдеться про так звану альтернативну службу. Наприклад, будувати мости, дамби, дороги тощо. Але це має ініціювати сама ж держава.

 

Наталя МОСТОВА 

 

P.S. Долучитися до ініціативи бійців, які займаються патріотичним вихованням учнівської молоді, можна, зателефонувавши за номерами: (098)0203289, (099)2463979, (097)8961834, (093)4628594.


Джерело: Галицький Кореспондент

___________________________________________

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

Більше корисної інформації ви знайдете в одноіменній групі в мережі facebook 
Також вподобайте сторінку «Життя після АТО» - https://www.facebook.com/LifeAfterAto/

Залиште відгук про сайт "Життя після АТО", пройшовши за посиланням:

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції адміністратора сайту.

Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | Курси, тренінги | НОВИНИ | Різне

Позначки: адаптація після війни

На цю ж тему

15.06.2018 «Один рік війни – це 10-15 років розмінування…» Ветерани АТО створили першу українську компанію по гуманітарному розмінуванню («Demining Team from Ukraine»)

15.06.2018 Після втрати єдиного сина в АТО 48-річна українка народила трійню

12.06.2018 "Дякую за службу!" - мабуть, таки є щось в цих словах...

12.06.2018 Наявність особливого періоду в Україні: міф чи реальність?

11.06.2018 «Поки я приїхав з війни, дружина вже знайшла собі іншого…» Історія ветерана, який розпочав життя після АТО з нуля

Ми в мережі facebook

Пошук

Додати інформацію

Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.

Допомогти проекту

Хочете допомогти проекту? На цій сторінці ви знайдете інформацію, як це зробити.