28.10.2018
52

Кто сказал, что я глухонемой... (Стих)


Кто сказал, что я глухонемой...

Разучился, мол, всего бояться?

Просто я пришел к себе домой...

Не могу ни плакать, ни смеяться.


В голове моей кровавый бой.

И еще друзей мелькают лица.

Я не знаю, мама, что со мной?

Не могу никак уснуть...не спится.


Мне слышны разрывы канонад...

И душа опять на части рвется.

Сон один и тот же - смерть ребят.

Мама, как на небе им живется?


Ты не плачь. Я третий день не пью.

Что за бред - диагноз "тень солдата"?

Этот мир застенчивый "люблю".(с)

Жаль, что рядом нету автомата.


Автор неизвестен

___________________________________________

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції адміністратора сайту.

Більше інформації - в групі "Життя після АТО (все для наших захисників)"

Дякуємо нашим Воїнам за захист!
Бажаємо успіхів і всіляких гараздів!



Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ | Різне | "Спецефекти" після війни

Позначки: адаптація після війни | комунікація після АТО | психологічна допомога | вірші | натхнення

На цю ж тему

28.10.2018 Об'єктивного розуміння, що переживають і відчувають люди, які пройшли війну, у суспільства немає...

28.10.2018 Про величезний потенціал для зростання в українських захисників

28.10.2018 Щоб повернутися до нормального життя, ВОЇНУ недостатньо просто приїхати додому...

28.10.2018 Важливість підтримки сім’ї учасників АТО

28.10.2018 Чи просто "повернутися" з війни...

Ми в мережі Facebook

Пошук

Додати інформацію

Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.

Допомогти проекту

Хочете допомогти проекту? На цій сторінці ви знайдете інформацію, як це зробити.