Кто сказал, что я глухонемой... (Стих)
Кто сказал, что я глухонемой...
Разучился, мол, всего бояться?
Просто я пришел к себе домой...
Не могу ни плакать, ни смеяться.
В голове моей кровавый бой.
И еще друзей мелькают лица.
Я не знаю, мама, что со мной?
Не могу никак уснуть...не спится.
Мне слышны разрывы канонад...
И душа опять на части рвется.
Сон один и тот же - смерть ребят.
Мама, как на небе им живется?
Ты не плачь. Я третий день не пью.
Что за бред - диагноз "тень солдата"?
Этот мир застенчивый "люблю".(с)
Жаль, что рядом нету автомата.
Автор неизвестен
___________________________________________
Опубліковано в категоріях: НОВИНИ | Вірші про АТО
Позначки: адаптація після війни | комунікація після АТО | психологічна допомога | вірші
На цю ж тему
18.10.2020 Він вижив один з двадцяти…
4.07.2018 Вцілілий
Пошук
Останні дописи
Додати інформацію
Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.