28.10.2018
284

Кто сказал, что я глухонемой... (Стих)


Кто сказал, что я глухонемой...

Разучился, мол, всего бояться?

Просто я пришел к себе домой...

Не могу ни плакать, ни смеяться.


В голове моей кровавый бой.

И еще друзей мелькают лица.

Я не знаю, мама, что со мной?

Не могу никак уснуть...не спится.


Мне слышны разрывы канонад...

И душа опять на части рвется.

Сон один и тот же - смерть ребят.

Мама, как на небе им живется?


Ты не плачь. Я третий день не пью.

Что за бред - диагноз "тень солдата"?

Этот мир застенчивый "люблю".(с)

Жаль, что рядом нету автомата.


Автор неизвестен

___________________________________________

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції адміністратора сайту.

Більше інформації - в групі "Життя після АТО (все для наших захисників)"

Дякуємо нашим Воїнам за захист!
Бажаємо успіхів і всіляких гараздів!



Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ | Різне | "Спецефекти" після війни

Позначки: адаптація після війни | комунікація після АТО | психологічна допомога | вірші | натхнення

На цю ж тему

28.10.2018 Об'єктивного розуміння, що переживають і відчувають люди, які пройшли війну, у суспільства немає...

28.10.2018 Про величезний потенціал для зростання в українських захисників

28.10.2018 Щоб повернутися до нормального життя, ВОЇНУ недостатньо просто приїхати додому...

28.10.2018 Важливість підтримки сім’ї учасників АТО

28.10.2018 Чи просто "повернутися" з війни...

Ми в мережі Facebook

Пошук

Додати інформацію

Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.