12.11.2017

Ветеран…


Ветеран…

 

... що таке відчувати себе ветераном в 30 років?
Ну воював, ну отримав якісь медальки... Але ветеран?!
От дід мій, він - ветеран, а я…


Так я міркував, коли попросили розповісти молоді про війну на Сході 1-го вересня. Ось якщо мені ще й гвоздики подарують… взагалі буде повний... Гвоздики таки подарували. Норм, що я був не сам, так поржали, помріяли про халявну кашу на 9 травня, і все.


…Розповідали ми юнакам про війну, про загиблих товаришів і ще якусь патріотичну лабуду. Ловлю себе на думці, що ось ці юнацькі очі свердлять мене, і блишчать в них сльози… Дівчата в перших рядах - ридають... Триндець. Шось пішло не так... Розумію, що вони перейнялися нашими розповідями, а ми трохи увійшли в кураж. І у самого ком у горлі. Гвоздика...в руках якась грамота… Йолки, ветеран, таки Так!
Я був, я брав участь... і я повернувся.
А що сталося в моєму житті після повернення? Повернувся на улюблену роботу, та начебто вже і робота не мила. Родина... Ось що радує, важко, але це бережу і, сука, нікому не віддам!


А що навколо? Що з країною, за яку...? Голова обертом, психіка підводить. Параноя, все дивне. Цивільні дуже дивні, з ними... Як вести себе з ними? Я в мурашнику, а навколо мурахи носяться з незрозумілими для мене проблемами. Просидів у своїй мушлі півтора місяці. Пора виходити...

Спілка ветеранів АТО.

 

Йолки, купа народу, свої, бойові! Легко з ними, розуміють. Починаєш пронікатися питаннями, проблемами… ось вже і сам поради даєш. І що бачиш? Повернувся, і кому я тут потрібен? Журналісти телефонують - давай знімемо, як ти не можеш знайти роботу, давай знімемо, як тебе не хочуть брати назад. Хлоп'ята, та ви що?! Я ж не один такий, ось Спілка, тільки одного району, скільки робить для хлопців і скільки проблем. Ні, не цікаво, війна не в рейтингу, а ветерани тим більше. Гаразд, самі... і не таке вирішували.


Я не один, а "гуртом і батька легше бити". Тільки не забувайте, тепер, наказом, мені рота не закрити, у нас демократія. Другий фронт, так другий. Думаєте тиша - заслуга політиків, або тому що до сих пір АТО? Ні.


Я бився за вільну країну і боротьбу буду продовжувати.
І не намагайтеся мене контролювати. Направити - будь ласка, але не контроль.
І не треба мене жаліти, я зробив свій вибір, я просто пішов. Я був поруч з братами коли над головою свистіло. Я був поруч з матір'ю загиблого товариша…


І я буду жити в новій країні, а чи подобається це політикам або Сепарам - Мені плювати. Я - ветеран, я зробив свій власний вибір, я живу поруч з тобою, для тебе….

А який вибір зробив Ти?

 

"Коха"

___________

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції адміністратора сайту.

 

Більше корисної інформації ви знайдете в спільноті в мережі facebook під назвою «Життя після АТО (все для наших захисників)»:

https://www.facebook.com/groups/1612637572351512/
Twitter - https://twitter.com/life_after_ato

Запрошуємо жінок (дружин, матерів, сестер учасників АТО) долучатися до проекту "Дружини України" - https://www.facebook.com/WomenLifeAfterATO/
 
Будемо раді співпраці та всебічній допомозі.
Віримо, знаємо, що Україна багата на талановитих, добрих людей.

З турботою про Вас,
ГО «Життя після АТО»
сайт – www.life-after-ato.com.ua
ел. пошта - life.after.ato@ukr.net

 

 

 

Джерело: facebook

Опубліковано в категоріях: Історії з життя | НОВИНИ | Різне

Позначки: адаптація після війни

На цю ж тему

22.11.2017 Как вернуться с войны. Практические советы

22.11.2017 "Когда мы вернемся..."

3.11.2017 Вони повертаються додому і дивляться на світ іншими очима...

3.11.2017 Вірш воїнам

3.11.2017 Вірш - "Пили ми росу із пелюстя…"

Ми в соцмережах

Пошук

Додати інформацію

Якщо ви володієте інформацією, яка буде корисною для учасників АТО та їхніх сімей, ми можемо її розмістити на сайті.
Для цього заповніть, будь ласка, форму.

Допомогти проекту

Хочете допомогти проекту? На цій сторінці ви знайдете інформацію, як це зробити.