Ветеран…

Ветеран…

 

... що таке відчувати себе ветераном в 30 років?
Ну воював, ну отримав якісь медальки... Але ветеран?!
От дід мій, він - ветеран, а я…

Так я міркував, коли попросили розповісти молоді про війну на Сході 1-го вересня. Ось якщо мені ще й гвоздики подарують… взагалі буде повний... Гвоздики таки подарували. Норм, що я був не сам, так поржали, помріяли про халявну кашу на 9 травня, і все.

…Розповідали ми юнакам про війну, про загиблих товаришів і ще якусь патріотичну лабуду. Ловлю себе на думці, що ось ці юнацькі очі свердлять мене, і блишчать в них сльози… Дівчата в перших рядах - ридають... Триндець. Шось пішло не так... Розумію, що вони перейнялися нашими розповідями, а ми трохи увійшли в кураж. І у самого ком у горлі. Гвоздика...в руках якась грамота… Йолки, ветеран, таки Так!
Я був, я брав участь... і я повернувся.
А що сталося в моєму житті після повернення? Повернувся на улюблену роботу, та начебто вже і робота не мила. Родина... Ось що радує, важко, але це бережу і, сука, нікому не віддам!

А що навколо? Що з країною, за яку...? Голова обертом, психіка підводить. Параноя, все дивне. Цивільні дуже дивні, з ними... Як вести себе з ними? Я в мурашнику, а навколо мурахи носяться з незрозумілими для мене проблемами. Просидів у своїй мушлі півтора місяці. Пора виходити...

Спілка ветеранів АТО.

 

Йолки, купа народу, свої, бойові! Легко з ними, розуміють. Починаєш пронікатися питаннями, проблемами… ось вже і сам поради даєш. І що бачиш? Повернувся, і кому я тут потрібен? Журналісти телефонують - давай знімемо, як ти не можеш знайти роботу, давай знімемо, як тебе не хочуть брати назад. Хлоп'ята, та ви що?! Я ж не один такий, ось Спілка, тільки одного району, скільки робить для хлопців і скільки проблем. Ні, не цікаво, війна не в рейтингу, а ветерани тим більше. Гаразд, самі... і не таке вирішували.

Я не один, а "гуртом і батька легше бити". Тільки не забувайте, тепер, наказом, мені рота не закрити, у нас демократія. Другий фронт, так другий. Думаєте тиша - заслуга політиків, або тому що до сих пір АТО? Ні.

Я бився за вільну країну і боротьбу буду продовжувати.
І не намагайтеся мене контролювати. Направити - будь ласка, але не контроль.
І не треба мене жаліти, я зробив свій вибір, я просто пішов. Я був поруч з братами коли над головою свистіло. Я був поруч з матір'ю загиблого товариша…

І я буду жити в новій країні, а чи подобається це політикам або Сепарам - Мені плювати. Я - ветеран, я зробив свій власний вибір, я живу поруч з тобою, для тебе….

А який вибір зробив Ти?

 

"Коха"

Джерело: facebook

___________________________________________

Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ

Позначки: адаптація після війни

На цю ж тему

4.08.2021 Війна змінює життя - інтерв'ю з волонтеркою Тетяною Фреїшин, дружиною військовослужбовця

4.08.2021 Подбай про себе – франківський Карітас розпочинає реабілітацію для ветеранів та ветеранок АТО / ООС

5.03.2021 9 порад для простішого повернення з війни в сім’ю

20.10.2020 Я точно впевнений, що не даремно воював...

18.10.2020 Як допомогти військовому повернутися з війни додому