Фото: Інтернет. Автор невідомий
Він вижив один з двадцяти…
Осколком від міни поранило ногу,
Шість куль, як на диво, застрягли в броні,
Він впав на траву та втратив свідомість…
Три дні проминули, як миті, в забутті,
Він думав, що в білому янголи з неба,
Та замість могили лиш стеля й чотири стіни,
І лікаря . . .
Читати далі
«Багато маленьких дітей не розуміють де тривалий час знаходився їхній батько або мати, якщо вона військова, чому тато сумний, а інколи і агресивний. Вони не можуть зрозуміти, чого тато пішов в одному емоційному стані, а повернувся в іншому. Як пояснити дитині, що таке . . .
Читати далі
Кто сказал, что я глухонемой...
Разучился, мол, всего бояться?
Просто я пришел к себе домой...
Не могу ни плакать, ни смеяться.
В голове моей кровавый бой.
И еще друзей мелькают лица.
Я не знаю, мама, что со мной?
Не могу никак уснуть...не спится.
Мне слышны разрывы канонад...
И душа . . .
Читати далі
Зустрінь мене, кохана, на вокзалі,
Вернувсь з боїв, як дід твій, посивілий.
Нема на грудях орденів-медалей...
Ти що? Не плач! Ти ж бачиш, я вцілілий.
Не треба сліз, всміхнись мені, кохана,
Це тільки рана, в тебе я везучий!
А до мого товариша Івана
Прийшов кінець трагічний й . . .
Читати далі
