Як упоратися з гіркотою втрати (Коли війна приходить в дім, частина 10)

ЧОМУ МЕНІ ТАК СУМНО?

Як упоратися з гіркотою втрати 

ЩОДЕННИК ДАНІЕЛИ 

Я чула, як діти говорили й сміялися у вітальні. Це було музикою для моїх вух. Мені захотілося дізнатися, чим вони там займаються на дивані. Вони тримали на колінах фотоальбоми, які я оформила, коли наш шлюб був міцним, а стосунки свіжими й радісними. Перегортаючи сторінки альбому, діти хіхікали, тицяючи пальцями у старомодні окуляри Майкла й мою зачіску. 

Швидко переглянувши альбом, діти втекли у пошуках нових пригод. У тиші я залишилася наодинці зі старими фотографіями. Сівши на диван, я стала мовчки розглядати знімки. Майкл у формі нахиляється, щоб поцілувати мене. Його рука у мене на талії. Я – усміхнена школярка з рум'янцем на щоках… Майкл тримає на руках нашу крихітку-доньку, притискаючи її до грудей… Наша щаслива сім'я в новеньких червоних піжамах біля ялинки різдвяного ранку... Ми на тлі піщаних замків на літньому узбережжі... На мить мені здалося, що я сиджу на цвинтарі, де фотографії – це примари померлої моди, померлих людей, померлих стосунків, померлої мрії. 

Щось погасило іскру в наших очах і вкрало безпечність наших усмішок. Палкі обійми перетворилися на несміливі дотики. Сміх розчинився у сумній тиші, що повисла в кімнаті, немов густий туман над могилами. Здається, що все те, що ми так любили, помирає на надгробному хресті травматичного стресу. Помирає наша ніжність, образ сильного лідера й чоловіка, образ батька-захисника. Наші друзі теж потрапили під удар. Солдати, з якими служив мій чоловік, і їхні дружини страждають від завданих їм ран. Ми навіть не починаємо говорити про них вголос. Наше майбутнє, наші мрії та плани задихнулися від стресу, що огорнув нас. Іноді я думаю, прости мене Господи, що мені було б легше перенести фізичну смерть Майкла, ніж це повільне щоденне вмирання. Ні! Звичайно, я не хочу його смерті! Я лише хочу, щоб все було так, як раніше. 

СМЕРТЬ, ВТРАТА, ГОРЕ 

Майкл не мертвий. Але зміни, які відбулися, змушують Даніелу думати, що поруч з нею чужа людина. Разом з колишнім Майклом померли надії, мрії, стосунки. Все здається безповоротно втраченим. «Горе – це небажання любові відпустити», – писав Ерл Гроллман. Саме тому серце Даніели глибоко поранене. Корінь її болю – це любов, найсильніша з усіх сил на землі. Якби не любов, вона б не відчувала болю, втрати й гіркоти, породженої страшними змінами, що відбулися з Майклом. Біль втрати такий же сильний, як і її любов до Майкла та всього, що він уособлював у її житті. Для змученого розуму Даніели фізична смерть чоловіка здається меншим випробуванням, ніж прийняття «нової» людини, яка так відрізняється від того Майкла, якого вона покохала. 

Ірландський письменник Френк О'Коннор пише про те, що почуття великої втрати «означає, що у нас було щось гідне горя. Мені шкода людей, які йдуть життєвим шляхом, не знаючи, що таке горе». У Даніели було щось, гідне її любові. У вас теж. Війна це забрала. Тепер ви впевнилися в тому, що у вас є щось, гідне вашого горя та вашої боротьби. 

Те, що ви переживаєте, називається «втома від співчуття» або «притуплення почуття співчуття». Ви не повинні думати, що співчуття робить вас вразливою. Той факт, що ви маєте співчуття і втому, вказує на неймовірну глибину любові. 

У цей момент емоції, які ви відчуваєте, не схожі на кохання. Ви відчуваєте сум’яття, гнів, ворожість, печаль. Він повернувся живим, але здається, що він не повернувся зовсім. Ви хочете, щоб повернувся ваш довоєнний чоловік! Ваша душа несамовито протестує проти реальності, що відбувається з кожним, хто втратив щось цінне. Чому все не може бути, як раніше? Ще нікому в цьому світі не вдавалося прожити життя, не знаючи, що таке смерть і втрата, які неминуче тягнуть за собою горе. Горе – це процес, за допомогою якого людина проходить через втрату, згадуючи те хороше, що було, щоб заповнити нинішній вакуум і навчитися жити в новому світі, змінивши свою мрію. Через цей складний процес ми поступово і всупереч власній волі входимо в майбутнє у пошуках нової мрії та нових радощів.

Цей життєво важливий шлях потрібно пройти. Ви повинні двома руками обійняти життя і досконалу любов Божу, яку Бог приготував для вас. І це буде дуже важко зробити, якщо інша рука смертельно стискатиме минуле. 

ЯК ЗРОЗУМІТИ ГОРЕ

Капелан Рей: «Горе – це природний процес, що супроводжується природними почуттями й емоціями після втрати відносин». Будь ласка, зверніть увагу на першу частину визначення: горе – це природно. Англійське слово «горе» походить від латинського «тягар». Це саме те, що ми відчуваємо, чи не так? Важкий тягар, якого хочемо позбутися, але не можемо. 

Я завжди думала, що якщо мій чоловік повернеться з Іраку фізично неушкодженим, то все буде добре. Його єдиним пораненням була зламана нога. І я була така рада! Але незабаром я зрозуміла, що нога – це ніщо порівняно з його психологічними ранами. Зараз все погано! Дружина ветерана військ спеціального призначення. 

Причиною горя завжди є втрата кого-небудь або чого-небудь, до чого ми прив'язані. Горе може бути різної глибини й різної інтенсивності. Ми можемо трохи погорювати, якщо пара улюблених джинсів зіпсована та її потрібно викинути. Ми сумуємо трохи більше, якщо наш комп'ютер вийшов з ладу й сотні улюблених фотографій безповоротно втрачені. Наше горе глибшає, коли помирає домашня тварина, припиняються дорогі серцю відносини, руйнуються мрії, йде з життя хтось, кого ми любили. 

Кризовий консультант доктор Норман Райт каже: «Втрата – це не ворог. Ворог – це небажання визнати почуття втрати». Втрата – це гніт, який запалює бомбу. Безповоротна втрата минулого. Горе – це процес роботи на місці кратера, що залишився після втрати. 

«Горе – це не проблема, яку треба вирішити. Горе не потрібно долати. Це святе вираження любові... свята печаль».

Доктор Геральд Мей

Дайте ім'я своїй втраті. Ви пережили не одну втрату в своєму житті. Як і всі ми. Але з тих пір, як ваш чоловік повернувся із зони бойових дій, ви пережили втрати унікального роду, як великі, так і маленькі, з якими дуже важко впоратися. Напишіть про те, що ви втратили. Чим ви дорожили раніше, що тепер пішло безповоротно? Які цілі та мрії зараз нездійсненні унаслідок цієї втрати? Якими здібностями й рисами вашого чоловіка ви захоплювалися, а зараз вам здається, що все це залишилося на полі бою? Озвучивши свою втрату, ви допоможете собі справитися з горем. 

МЕТА ГОРЯ 

Горе – це реакція, яку в нас заклав Бог для того, щоб ми могли розумово, емоційно та духовно подолати події, що спричинили втрату. Ці події є частиною нашого зміненого світу і приходять в наше життя, щоб зробити нас сильнішими, вивести на новий рівень стійкості й віри. Якщо ми відмовляємося пережити біль втрати, то ризикуємо назавжди залишитися в морі страждань, так і не досягнувши берегів зцілення.

Військові інструктори постійно повторювали вашому чоловікові: «Біль говорить про те, що слабкість покидає тіло». Так само: «Сльози говорять про те, що смуток залишає тіло». Якщо ми заперечуємо факт втрати, наш біль ніколи не втратить своєї інтенсивності. 

Коли ми в скорботі

● Ми переживаємо емоції, які супроводжують втрату, а не заглушуємо чи заперечуємо їх. Експерти стверджують: «Нереально зцілити те, що неможливо відчути». 

● Ми погоджуємося з несправедливістю втрати, а не робимо вигляд, що нічого страшного не трапилося.

● Ми хочемо, щоб цієї втрати не було в нашому житті, а не применшуємо її значення.

● Ми стикаємося з руйнівною дією втрати віч-на-віч, всотуємо її та, врешті-решт, перемагаємо її, а не втікаємо від горя, ухиляємося від нього, вдаємо, що нічого не сталося (це приводить до того, що біль втрати наздоганяє нас знову й знову).

● Ми дозволяємо пам'яті прокручувати касету з тривожними й травмуючими спогадами, тим самим позбавляючи їх жаху й пристосовуючи їх до нашого нового життя.

● Ми запрошуємо Ісуса ввійти до найтемніших нетрів нашого болю, щоб Він пережив біль з нами, утішив нас і вивів з темряви, а не пасивно пливемо за течією.

Коли ми заперечуємо горе

● Неопрацьоване горе – це чинник розвитку широкого спектру психологічних проблем, зокрема: спалахів гніву, занепокоєння, депресії, залежності, компульсивної поведінки, тривоги, панічних розладів. 

● Невиражене горе приводить до розвитку діабету, хвороб серця, гіпертонії, раку, астми, низки алергій, болів різного характеру. 

● Ми йдемо врозріз з природними психологічними процесами, даними нам для відновлення після травмуючої події.

«Даремно ми соромимося своїх сліз: вони, як дощ, що змиває пил у парку, пил, що висушує наші серця».

Чарльз Діккенс 

Джерело: Коли війна приходить в дім, © Кріс і Ранелла Адсит

___________________________________________

Опубліковано в категоріях: Адаптація учасників АТО та їхніх сімей | НОВИНИ | Коли війна приходить в дім, © Кріс і Ранелла Адсит | Як пережити втрату, горе

Позначки: адаптація після війни | психологічна допомога

На цю ж тему

23.03.2020 Як горювати правильно (Коли війна приходить в дім, частина 12)

23.03.2020 Яка поведінка є «нормальною» в період скорботи (Коли війна приходить в дім, частина 11)

6.07.2019 Стримувати сльози чи ні? Коротко про плач